LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824755/16335/19

від 25.05.2020 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Винниченко Л.М. Єдиний унікальний номер справи № 755/16335/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5130/2020 ПОСТАНОВА Іменем України 25 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, встановив: У жовтні 2019 року Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - УПСЗН Дніпровської РДА, Управління) звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 11 грудня 2014 року звернулася до управління із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України. Позивач вказував, що у своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що сім`я складається із трьох осіб - її, ОСОБА_2 , 2007 року народження, і ОСОБА_3 , 2010 року народження. Рішенням комісії Управління від 12 грудня 2014 року відповідачу призначена щомісячна адресна допомога на проживання в розмірі: 2210 грн на місяць на період з 11 грудня 2014 року по 10 лютого 2015 року, 1989,00 грн на місяць на період з 11 лютого 2015 року по 10 квітня 2015 року, у розмірі 1768,00 грн на місяць на період з 11 квітня 2015 року по 10 червня 2015 року. Позивач також зазначав, що 03 липня 2015 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги і рішенням Управління від 29 липня 2015 року їй було подовжено виплату допомоги на суму 1768 грн на місяць на період з 11 червня 2015 року по 10 грудня 2015 року. В подальшому, 13 січня 2016 року відповідач знов звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги і рішенням Управління від 05 лютого 2016 року їй було подовжено виплату допомоги на суму 1768 грн на місяць на період з 13 січня 2016 року по 12 липня 2016 року. 10 серпня 2016 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги і рішенням Управління від 23 серпня 2016 року їй було подовжено виплату допомоги на суму 1768 грн на місяць на період з 10 серпня 2016 року по 09 лютого 2017 року. 17 лютого 2017 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги і рішенням Управління від 15 березня 2017 року їй було подовжено виплату допомоги на суму 1768 грн на місяць на період з 17 лютого 2017 року по 16 серпня 2017 року. Після того, як 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги, під час перевірки було встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 101802963 від 27 жовтня 2017 року чоловіку відповідача ОСОБА_4 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням дати реєстрації - 16 вересня 2015 року. Рішенням управління від 21 листопада 2017 року відповідачу припинено виплату допомоги. Отже, станом на вересень 2019 року відповідач неправомірно отримувала кошти за період з 01 вересня 2015 року по 16 серпня 2017 року, загальний розмір яких становить 37 655,55 грн та які не були повернуті відповідачкою у добровільному порядку. На підставі викладеного УПСЗН Дніпровської РДА просило стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену грошову допомогу у розмірі 37 655,55 грн та судовий збір. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надмірно виплачену грошову допомогу у розмірі 37 655,55 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь УПСЗН Дніпровської РДА судовий збір у розмірі 1921 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі вказує, що не приховувала відомості щодо складу своєї сім`ї та діяла добросовісно, отримуючи соціальну допомогу. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 була куплена за кошти сестри її чоловіка, тому апелянт вважала, що її сім`я не має житла на не окупованій території. Стверджує, що в Управління був доступ до паспортних даних її чоловіка - ОСОБА_4 , тому позов ґрунтується на недостовірних відомостях. У апеляційні скарзі, крім іншого, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу позивач УПСЗН Дніпровської РДА вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що про надання ОСОБА_1 недостовірних відомостей для призначення допомоги Управлінню стало відомо лише 22 лютого 2017 року, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат також вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення коштів у розмірі 37 655,55 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно зі ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. №

505. Згідно з п. 2 Порядку, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. Встановлено, що ОСОБА_1 11 грудня 2014 року звернулася до УПСЗН Дніпровської РДА із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 16). У поданій заяві про склад сім`ї відповідач зазначила себе та малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, між іншого вказала, що у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлове приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, відсутнє (не знаходиться). Рішенням комісії Управління від 12 грудня 2014 року відповідачу призначена щомісячна адресна допомога на проживання в розмірі: 2210 грн на місяць на період з 11 грудня 2014 року по 10 лютого 2015 року, 1989,00 грн на місяць на період з 11 лютого 2015 року по 10 квітня 2015 року, у розмірі 1768,00 грн на місяць на період з 11 квітня 2015 року по 10 червня 2015 року (а.с. 22). Відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 505 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово зверталась до УПСЗН Дніпровської РДА із заявами про продовження щомісячної адресної допомоги. Так, 03 липня 2015 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги (а.с. 17). Рішенням від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 подовжено щомісячну адресну допомогу на проживання в період з 11 червня 2015 року по 10 грудня 2015 року на три особи в розмірі 1768,00 грн із розрахунку на місяць (а.с. 23). 13 січня 2016 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги (а.с. 18). Рішенням Управління від 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 подовжено щомісячну адресну допомогу на проживання в період з 13 січня 2016 року по 12 липня 2016 року на три особи в розмірі 1768,00 грн із розрахунку на місяць (а.с. 24). 10 серпня 2016 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги (а.с. 19). Рішенням Управління від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 подовжено щомісячну адресну допомогу на проживання в період з 10 серпня 2016 року по 09 лютого 2017 року на три особи в розмірі 1768,00 грн із розрахунку на місяць (а.с. 25). 17 лютого 2017 року відповідач звернулася із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги, у якій зазначила, що житла на неокупованій території не з`явилось (а.с. 20). Рішенням Управління від 15 березня 2017 року ОСОБА_1 подовжено щомісячну адресну допомогу на проживання в період з 17 лютого 2017 року по 16 серпня 2017 року на три особи в розмірі 1768,00 грн із розрахунку на місяць (а.с. 26). Рішенням Управління від 21 листопада 2017 року відповідачу відмовлено у наданні допомоги переміщеним особам на проживання з тих підстав, що сім`я володіє житловим приміщенням на неокупованій території (а.с. 27). Як убачається з матеріалів справи, причиною припинення виплати допомоги стало те, що під час перевірки 22 лютого 2017 року під час перевірки за адресою проживання відповідача, співробітником позивача було встановлено паспортні дані чоловіка відповідача - ОСОБА_4 , стосовно якого відомостей позивачу відповідач не надавала. На підтвердження позовних вимог позивач надав суду першої інстанції Інформаційну Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27 жовтня 2017 року, зі змісту якої убачається, що ОСОБА_4 з 29 серпня 2015 року є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого 16 вересня 2015 року, дата державної реєстрації - 29 серпня 2015 року, номер запису про право власності - 11189792 (а.с. 14, 15). За правилами частини 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Факт придбання та належності на праві власності ОСОБА_4 , який є чоловіком відповідача ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_1 також визнаний відповідачем у поданих до суду першої інстанції відзиві на позов та запереченнях, а також у апеляційній скарзі. Листами від 30 листопада 2017 року № 04/3017-06, від 27.04.2018 року № 04/878-011, від 03 травня 2018 року № 04/908-011, від 04 жовтня 2018 року № 04/1986-11 та від 24 липня 2019 року № 04/1784-11 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звертався до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із проханням вирішити питання про утримання переплати щомісячної допомоги ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2015 року по 16 серпня 2017 року у розмірі 37 655,55 грн (а.с. 34, 35, 36, 37, 38). Відповідно до пункту 10 Порядку, надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 505, уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 04 квітня 2019 року та 31 липня 2019 року направляло на адресу ОСОБА_1 листи № 37/18-5072 та № 37/18-11302 з вимогою повернути переплачені грошові кошти у розмірі 37 655,55 грн (а.с. 30-31, 32-33). Згідно з п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 505 у редакції чинній на час набуття у власність сім`єю відповідача квартири, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (у редакції на час спірних правовідносин) визначено, що уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст. 1215 ЦК України). Згідно з п. 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 505, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата всіх видів соціальної допомоги проводиться Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як визначено ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для задоволення позову. Під час розгляду справи у суді першої інстанції та у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд застосувати строк позовної давності. Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У поданій до суду першої інстанції відповіді на відзив та у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував, що під час візиту державного соціального інспектора 22 лютого 2017 року за адресою проживання відповідача для складення акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї, вдома перебував чоловік відповідача ОСОБА_4 , який і надав державному соціальному інспектору паспортні дані за якими було зроблено перевірку та сформовано інформаційну довідку № 101802963 від 27 жовтня 2017 року. Також зазначає, що до моменту отримання паспортних даних позивач був позбавлений можливості ідентифікувати особу чоловіка відповідача та відповідно отримати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому про порушення свого права управління дізналося лише 22 лютого 2017 року. На підтвердження вказаного факту суду надано копію Акту № 2770 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 складеного 22 лютого 2017 р. з підписами державного соціального інспектора та відповідача, у якому зазначено членами сім`ї ОСОБА_1 , окрім двох малолітніх дітей, також чоловіка ОСОБА_4 , та серед іншого вказано, що заявник ОСОБА_1 працює офіційно, чоловік не працює, проживають у квартирі АДРЕСА_1 з січня 2016 року постійно. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та критично оцінює доводи відповідачки про те, що початком відліку строку позовної давності є дата 12 серпня 2015 року (постановлення на облік ОСОБА_4 , як внутрішньо переміщеної особи), оскільки ОСОБА_1 у жодних поданих позивачу заявах, що містяться у матеріалах справи, не зазначала свого чоловіка ОСОБА_4 , як члена сім`ї, при цьому також інформувала про те, що у членів її сім`ї не має у володінні житлового приміщення розташованого на підконтрольній Україні території. У спростування вказаних обставин жодних належних та допустимих доказів відповідачем суду не надано та про такі заявлено не було. Отже, суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про відсутність підстав для застосування до вимог позивача строків позовної давності, оскільки позов подано до суду 09 жовтня 2019 року, тобто в межах трирічного строку з дня коли позивач довідався про порушення свого права, так як матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач повідомляла позивача про набуття її чоловіком ОСОБА_4 у власність квартири у місті Києві. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що своєчасне надання достовірних відомостей про склад своєї сім`ї та майновий стан до Управління соціального захисту є обов`язком позивача. Твердження апелянта про те, що вона не приховувала відомості щодо складу своєї сім`ї спростовуються наявною у матеріалах справи копією заяви про призначення допомоги, в якій відомості про чоловіка ОСОБА_4 як члена сім`ї не вказані та заявами про продовження надання допомоги, в яких вказано, що склад сім`ї заявниці не змінився. У заяві про призначення допомоги ОСОБА_1 також вказала, що у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлове приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, відсутнє (не знаходиться). Однак, матеріалами справи підтверджено, що така інформація не є достовірною. Посилання у апеляційній скарзі на те, що квартира АДРЕСА_1 була куплена за кошти сестри її чоловіка, тому апелянт вважала, що її сім`я не має житла на не окупованій території також оцінюється колегією суддів критично, оскільки, відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником квартири є саме чоловік відповідачки - ОСОБА_4 . Доводи щодо того, що в Управління був доступ до паспортних даних її чоловіка - ОСОБА_4 , не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»