Постанова Одеський апеляційний суд № 492/158/20

Номер провадження: 33/813/627/20 Номер справи місцевого суду: 492/158/20 Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.05.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г., з участю секретаря Чепрас А.І., за участі ОСОБА_1 і його представника, розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року (одноособово суддя Гусєва Н.Д. ) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює менеджером з продажів у ТОВ «Лайфселл», зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає в квартирі АДРЕСА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 03.04.2020 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень. Суд також стягнув зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 гривень. ОСОБА_1 не погодився із постановою суду від 08.04.2020 року і 16.04.2020 року через пошту подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду від 08.04.2020 року скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду. Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: На його переконання, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП України. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України по Справі N 1-17/2000 від 16.11.2000 року (справа про право вільного вибору захисника), кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, яке треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Суддя проігнорувала рішення Конституційного Суду було і порушила його право на вільний вибір захисника, що є підставою для скасування постанови суду. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 336382 від 28.01.2020 року, 28.01.2020 року о 10 год. 30 хв. в АДРЕСА_3 біля магазину ЧП «ОСОБА_7» ОСОБА_1 висловлювався на адресу працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нецензурною лайкою, на зауваження перехожих та працівників поліції не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Однак у протоколі та постанові суду слова нецензурної лайки відсутні. Працівники поліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , допитані у судовому засіданні як свідки, не підтвердили слова нецензурної лайки, проголошені ним. Свідки, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . та ОСОБА_7 не підтвердили які саме слова нецензурної лайки були проголошені ним. Пояснення свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є повністю ідентичними, повторюючи дослівно одне одне. Враховуючи зміст пояснень свідків є цілком очевидним, що пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . та ОСОБА_7 складені зі слів працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Суд першої інстанції не в повній мірі, не всебічно та не об`єктивно дослідив відеодокази невинуватості ОСОБА_1 .. Думка суду, що вказане правопорушення здійснено у громадському місці, біля магазину ЧП «ОСОБА_7», є помилковою. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також' підприємств, установ та організацій. Основними елементами об`єктивної сторони вчинення адміністративного правопорушення, який характеризується нецензурною лайкою, образливим чіплянням до громадян чи іншими діями. Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо. Тобто, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується умислом (прямим або непрямим), а також явною неповагою до моральних засад суспільства. Вказане підтверджується правовою позицією Волинського апеляційного суду по справі № 161/18338/19 від 12.03.2020 року. ОСОБА_1 надані докази, які свідчать про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими, а відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 ч.1 КУпАП). Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП). З матеріалів справи вбачається наступне. 28.01.2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 336382 про те, що 28.01.2020 року о 10 год. 30 хв. в АДРЕСА_3 біля магазину ЧП «ОСОБА_7» ОСОБА_1 висловлювався на адресу працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нецензурною лайкою, на зауваження перехожих та працівників поліції не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян і вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Свідками є: ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які підписали протокол, потерпілими є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 підписав протокол, зазначивши, що з протоколом не згоден (а.с.1). Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб (ст. 173 КУпАП). Дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Об`єктом адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під`їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров`я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності. У розумінні ст. 178 КУпАП, громадські місця, це вулиці, споруди, сквери, парки, громадський транспорт, підприємства торгівлі і громадського харчування. Зважаючи на викладене, громадським місцем є вільна у доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку, тобто громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. До громадського місяці, з врахуванням наведеного, відносяться вулиці у селах, селищах, селищах міського типу та містах. Допитаний в суді першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, стверджуючи, зокрема, що після виходу з магазину поліцейські попросили у нього документи, у зв`язку з чим між ними виникла сварка, в ході якої поліцейський ОСОБА_3 висловився на його адресу нецензурною лайкою, а він, у відповідь також висловився нецензурною лайкою, при цьому, вважає, що вулиця не є громадським місцем. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, вчинене останнім 28.01.2020 року о 10 год. 30 хв. в АДРЕСА_3 біля магазину ЧП « ОСОБА_7 », суд першої інстанції виходив із показів свідків, допитаних у судовому засіданні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які були безпосередніми учасниками та свідками зазначених подій. Та обставина, що події 28.01.2020 року відбувалися саме у громадському місці в АДРЕСА_3 біля магазину ЧП «ОСОБА_7» об`єктивно підтверджується показами свідків, допитаними у суді. Так, допитані у суді свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_1 , вийшовши з магазину на вулицю, почав чіплятись до поліцейських, ображаючи їх принизливими словами. Коли поліцейські пішли до службового автомобіля, ОСОБА_1 пішов за ними та продовжив ображати їх нецензурною лайкою, при цьому, вони не чули, що поліцейські начеб то висловлювалися на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою. Судом першої інстанції не встановлено підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених у судовому засіданні свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (їх зацікавленість у результаті розгляду справи судом не встановлена). Не встановлено таких підстав і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд першої інстанції у судовому засіданні дослідив відеозапис, долучений до матеріалів справи за клопотанням ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 , під час спілкування із працівником поліції ОСОБА_3 на вулиці, яка є громадським місцем, чіплявся до поліцейського, запитуючи в образливій формі, а саме: «Ну вы гусь, конечно, редкостный»; «Вы тупые здесь, тупее некуда»; «Снимите штаны покажите»; «Я вас пошлю на ***». Коли поліцейський направився до службового транспорту, ОСОБА_1 пішов за ним і почав знов чіплятися до нього та висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою. З відеозапису також встановлено, що поруч з інспектором поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на вулиці перебували інші люди, працівники поліції, по вулиці рухались перехожі. Дрібним хуліганством визнається нецензурна лайка у громадських місцях, а саме, цинічна лайка, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чи волю, до того ж у грубій та розв`язаній манері. Зважаючи на те, що на підставі належних і допустимих доказів встановлено, що ОСОБА_1 28.01.2020 року у громадському місці допустив нецензурну лайку, в образливій формі чіплявся до працівників поліції, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, суд першої інстанції, з врахуванням обставин та доказів кожного окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Вирішуючи питання про застосування адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суд враховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, відповідно до ст. ст. 34, 35, 39 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 у скарзі, що: суддя порушила його право на вільний вибір захисника і це є підставою для скасування постанови суду; у протоколі та постанові суду слова нецензурної лайки відсутні; працівники поліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . та ОСОБА_7 не підтвердили, які саме слова нецензурної лайки були проголошені; поясненні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . та ОСОБА_7 складені зі слів працівників поліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; суд не у повному обсязі дослідив відеодокази його невинуватості; суду надані докази, які свідчать про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП; висновок суду, що правопорушення здійснено у громадському місці, біля магазину ЧП «ОСОБА_7», є помилковим, - до уваги не приймаються. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ст. 268 КУпАП). Постановою суду від 03.04.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про допуск до участі у справі в якості представника ОСОБА_16 за довіреністю - ОСОБА_15 (а.с.53,54, 121,122). Висновок суду про не допуск ОСОБА_15 в якості представника є правильним, зважаючи на те, що останній не є адвокатом, фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався в суді першої інстанції правами, як особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 268 КУпАП), а саме: знайомився з матеріалами справи; приймав участь у судових засіданнях і надавав пояснення; подавав до суду докази й заявляв клопотання. Зважаючи на конкретні обставини справи, не допуск представника ОСОБА_15 , який належним чином не підтвердив свої повноваження, не є підставою для скасування постанови суду. Право особи на представництво у суді не є абсолютним і національні суди можуть не прийняти вибір особи, коли існують відповідні та достатні підстави вважати, що того вимагають інтереси правосуддя (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.09.1992 року у справі «Круассан проти Німеччини»). Суд апеляційної інстанції допустив до участі у справі ОСОБА_15 на підставі довіреності, який має диплом бакалавра правознавства (а.с.98-100) виходячи з того, що ОСОБА_1 бажав скористатись юридичною допомогою за власним вибором, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме: « Особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (див. рішення від 16 квітня 2009 року у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» (Hanzevadki v. Croatia), заява № 17182/07, п. 21, з подальшими посиланнями; п.52 рішення від 24.11.2011 року у справі «Загородній проти України»). Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками… (ст. 251 ч.1 КУпАП). Недопустимими доказами, у розумінні кримінального судочинства, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Матеріали справи не містять підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у судовому засіданні в суді першої інстанції свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (їх зацікавленість у результаті розгляду справи, вплив працівників на свідків тощо). Постанова суду містить належне обґрунтування відеозапису, який був наданий суду ОСОБА_1 . Громадським місцем є вільна у доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку, тобто громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. До громадського місця, з врахуванням наведеного, відносяться також і вулиці у селах, селищах, селищах міського типу та містах. Вчинення ОСОБА_1 28.01.2020 року адміністративного правопорушення відбувалося у громадському місці: в АДРЕСА_3 біля магазину ЧП « ОСОБА_7 ». За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову (ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову винесено органом (посадовою особою), правомочною вирішувати адміністративну справу,апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Арцизького районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 25.05.2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко