Постанова 4811 № 461/9670/18

Справа № 461/9670/18 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1161/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Курій Н.М., за участю секретаря Цапа П.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , про зобов`язання розглянути звернення про надання дозволу на експлуатацію критої автостоянки з наданням вмотивованої відповіді, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив «зобов`язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради розглянути та надати вмотивовані відповідь на звернення ОСОБА_1 від 16.04.2018 р. про надання дозволу на експлуатацію критої автостоянки, збудованої (позивачем) в процесі проведення благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 ». Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи з порушенням опорно-рухового апарату, від народження проживає в квартирі АДРЕСА_2 , користується автомобілем з ручним керуванням і має щоденну необхідність у засобі пересування. Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 16 березня 2000 року № 289 позивачу було надано дозвіл на облаштування критої стоянки - гаража, як частини підпірної стіни від зсуву ґрунту на території будинку, однак розпорядженням Галицької районної адміністрації від 05 травня 2004 року № 451 ОСОБА_1 було зобов`язано демонтувати вже побудований гараж. В подальшому рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2012 року позивача також зобов`язано демонтувати самовільно влаштований гараж. У той же час, у позивача наявні висновки експертиз, які підтверджують можливість використання цього гаражу. 16 квітня 2018 року позивач звернувся до Галицької районної адміністрації із заявою про надання йому дозволу на експлуатацію збудованого у 2000 році гаражу, однак отримав відповідь, яка фактично не міститься інформації щодо розгляду цієї заяви по суті, а у якій лише наводиться перелік судових рішень по спорах, що пов`язані з цим спірним гаражем (а.с. 2-4, 74-80). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 196-200). Дане рішення оскаржив позивач. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суд «ототожнив ряд понять, які є різними за своїм сенсом і змістом». Стверджує, що він «не вимагав у суду зобов`язати відповідача надати (йому) дозвіл на експлуатацію критої автостоянки, а вимагав лише надати (йому)вмотивовану відповідь (позитивну чи негативну) на (його) звернення», та вважає, що «у відповіді Галицької районної адміністрації відсутня інформація чи задовольняє вона (його) звернення, чи відмовляє в його задоволенні» (а.с. 206-208). Галицька районна адміністрація Львівської міської ради надіслала до суду письмовий Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2020 року - без змін (а.с. 220-227). В свою чергу, апелянт надіслав до суду Заперечення на відзив Галицької районної адміністрації, у яких також просить подану ним апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове - про задоволення заявлених ним позовних вимог (а.с. 228-230). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18); - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77). Як вбачається з судових рішень, долучених до позовної заяви самим позивачем, рішенням Галицького районного суду міста Львова від 16 листопада 2012 року було задоволено позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 та зобов`язано останнього за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 (а.с. 33-35). А рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2013 року вищезгадане рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 листопада 2012 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно встановлений гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 змінено та зазначено, що демонтаж слід здійснити крім стін, які служать підпірними. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 36-38). Як вбачається з вищезгаданих судових рішень, ними встановлено, що збудований ОСОБА_1 гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 у відповідності до статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, яке збудовано (зокрема) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Як вбачається з позовної заяви (а.с. 2-4), заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 74-80) та заяви ОСОБА_1 на ім`я голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 15.04.2018 року (а.с. 12), «крита автостоянка-гараж, збудована (позивачем) при проведенні у 2000 році благоустрою прибудинкової території будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі … розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 289 від 16.03.2000 року» (а.с. 12-зворот), стосовно якої позивач просив «зобов`язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради розглянути та надати вмотивовані відповідь на звернення ОСОБА_1 від 16.04.2018 р. про надання дозволу на експлуатацію критої автостоянки» (а.с. 79 - уточнені позовні вимоги), і є тим самим «самовільно влаштованим гаражем у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , який рішенням суду (яке є в законній силі) «зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати». У поданих позивачем до матеріалів справи копіях відповідей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 21.06.2018 року (на звернення з особистого прийому голови згаданої районної адміністрації від 13.06.2018 року; а.с. 13) та від 10.05.2018 року (на звернення від 16.04.2018 року «щодо надання дозволу на експлуатацію критої автостоянки-гаража на АДРЕСА_1 ; а.с. 14) містяться посилання на вищезгадані судові рішення (а також і на інші судові рішення), які були ухвалені судами по справах за участю (як сторони цих справ) ОСОБА_1 і у яких судами дано оцінку всім доводам та аргументам ОСОБА_1 , які наведені у його зверненнях до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради «про надання дозволу на експлуатацію критої автостоянки», яка (районна адміністрація) і зверталася до ОСОБА_1 з позовом про зобов`язання останнього за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 . Мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить посилання на чинне законодавство, яке регламентує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, однак апеляційна скарга не містить жодних згадок про «спроби» позивача дотриматися встановленого чинним законодавством порядку отримання «дозволу на експлуатацію критої автостоянки». За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що даний позов ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації містить ознаки зловживання процесуальними правами зі сторони позивача, що (у відповідності до статті 44 ЦПК України) не допускається, оскільки такий має на меті використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства: зокрема - про обов`язковість для всіх судових рішень, що набрали законної сили (в даному випадку - про демонтаж самочинно встановленого гаражу). Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2020 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 25 травня 2020 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівського О.М. Курій Н.М.