Постанова 4807 № 937/8956/19

Дата документу 25.05.2020 Справа № 937/8956/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 937/8956/19 Головуючий у 1 інстанції Редько О.В. Провадження №22ц/807/1197/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно укладеного договору № б/н від 23 січня 2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та Правилами, Тарифами, складають між ним та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначав, що свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, втім, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, останній має заборгованість, яка станом на 31 серпня 2019 року складає 11518,19 грн., та складається з: 2387,86 грн. - тіла кредиту; 7578,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 764,90 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - фіксована частина; 536,58 грн. - процентна складова. З огляду на вищезазначене, та у зв`язку з ухиленням відповідача від сплати заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» просили суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 11518,19 грн. грн. та судові витрати. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 13 квітня 2008 року, яка складається з непогашеного тіла кредиту у розмірі 2387,86 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриваБанк» 398,25 грн. судових витрат. Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. Не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених вимог, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені та штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції не прийнято до уваги погоджену сторонами та підписану відповідачем довідку від 21 січня 2008 року про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна 30 днів пільгового періоду», якою сторонами погоджено умови кредитування, а саме: тип картки, тип кредитної лінії - поновлювальна, валюта рахунку - гривня, базова відсоткова ставка - 2,5 % на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування комісії за несвоєчасну сплату платежів, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені та штрафу. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. ОСОБА_1 свої правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Положеннями частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 23 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% в місяць на залишок заборгованості, на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві (а.с. 12, 13). У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 31 серпня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафів становить 11518,19 грн. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 січня 2008 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем (а.с. 13). В довідці також передбачена відповідальність ОСОБА_1 за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 10 грн. Крім цього, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка також підписана ОСОБА_1 , сторони також узгодили розмірі відсоткової ставки за користування кредитом, який дорівнює 3% на місяць (36% на рік) (а.с. 12, зворот). Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та комісії за несвоєчасне погашення заборгованості. З розрахунку заборгованості, доданої до позовної заяви, вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» на протязі усього періоду нараховував ОСОБА_1 відсотки у розмірі 36% на рік, що відповідає погодженим сторонами умовам договору. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 23 січня 2008 року № б/н в розмірі 7578,85 грн. у суду першої інстанції не було. З огляду на вищенаведене, також підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії за несвоєчасне погашення заборгованості, оскільки її розмір та порядок нарахування також погоджено у договорі, та підписано відповідачем. З розрахунку заборгованості вбачається. що заборгованість за комісією дорівнює 764,90 грн., що не перевищує 1% від загальної суми заборгованості, як то передбачено у довідці, а отже, вказана сума також підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк». Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Разом з тим, анкета-заява, та довідка про умови кредитування, підписані відповідачем не передбачає умов нарахування та розміру штрафів за порушення кредитних зобов`язань, а доказів узгодження цих умов відповідальності за Умовами та правилами, посилання на які містять умови угоди, банк не надав. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені та комісії. Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 в частині узгодження такої відповідальності як штрафу, фіксованої та процентної частини, АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем. Отже, колегією суддів не встановлено достатніх підстав для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 786,58 грн. штрафів. Таким чином, відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі відповідальність у вигляді штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а отже вимоги банку в цій частині є недоведеними. Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для стягнення штрафів, які викладені в мотивувальній частині судового рішення, відповідають правовій позиції, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Висновки суду щодо розміру тіла кредиту (2387,86 грн.) сторони не оскаржують. Заперечень щодо розрахунку процентів та комісії суду не надходило. Заяв про застосування позовної давності відповідач ОСОБА_1 суду не подавав. Враховуючи викладене, позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 7578,85 грн. та комісії у розмірі 764,90 грн. підлягає задоволенню. Оскільки суд першої інстанції помилково визначив обсяг відповідальності ОСОБА_1 , стягнувши з нього лише заборгованість за тілом кредиту, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог (79,27 %) за подання позовної заяви в розмірі 1789,81 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 2128,18, а всього разом 3917,99 грн. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та комісії - скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, за якою: Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків та комісії за договором про надання банківських послуг № б/н від 13 січня 2008 року - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам 7578 (сім тисяч сімдесят вісім) гривень 85 копійок, та заборгованість за комісією у розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 90 копійок, а всього 8343 (вісім тисяч триста сорок три) гривні 75 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати у сумі 3917 (три тисячі сімнадцять) гривень 99 копійок. В іншій частині рішення залишити без змін.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 25 травня 2020року. Головуючий: Судді: