Постанова 4851 № 440/3886/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 р.Справа № 440/3886/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 17.12.19 року по справі № 440/3886/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.05.2019 №0012245613. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.05.2019 №0012245613, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10000,00 грн., відповідач був зобов`язаний вчинити певні дії, а саме: прийняти податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 №014726-1309-1624 та №014725-1309-1624, якими визначена сума податкового зобов`язання в загальному розмірі 50000,00 грн за платежем транспортний податок з фізичних осіб; направити податкові повідомлення-рішення засобами поштового зв`язку на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) в строк до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року); отримати повідомлення з датою про вручення податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 №014726-1309-1624 та №014725-1309-1624 або отримання повідомлення поштової служби із зазначенням причин невручення. З огляду на те, що вчинення відповідачем вищезазначених дій доведено не було, то позивач звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання на підставі п. 126.3 ст. 126 Податкового кодексу України. 12 грудня 2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.05.2019 №0012245613. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказав на те, що позивачем сплачено транспортний податок з порушенням строку, встановленого пп. 267.8.1 п.267.8 ст.267 ПК України. Посилаючись на викладені доводи стверджує, що податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 року №0012245613 є правомірним та скасуванню не підлягає. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну, вказав на відсутність доказів направлення та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 №014726-1309-1624 та №014725-1309-1624. Отже, посилаючись на викладені доводи вважає, що звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання на підставі п. 126.3 ст. 126 Податкового кодексу України. 18.05.2020 року протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на належного Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником двох легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України. Транспортний в сумі 25000,00 грн. за один автомобіль був сплачений позивачем - 28.09.2018 року, а за другий автомобіль в сумі 25000,00 грн - 19.10.2018 року. 11.04.2018 ГУ ДФС у Полтавській області було сформовано податкові повідомлення-рішення №014726-1309-1624 та №014725-1309-1624, якими визначена сума податкового зобов`язання в загальному розмірі 50000,00 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб, та направлено засобами поштового зв`язку на адресу Позивача АДРЕСА_1 Факт формування та відправлення вищезазначених податкових повідомлень-рішень відповідач підтверджує корінцем податкового повідомлення-рішення (форма "Ф") від 11.04.2018 №0149725-1309-1624 ТА0100 з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.; корінцем податкового повідомлення-рішення (форма "Ф") від 11.04.2018 №0149726-1309-1624 ТА0100 з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.; поштовим конвертом зі штрихкодовим ідентифікатором № 3600001949401 (а.с.33-34). Вище зазначені податкові повідомлення-рішення повернулися відповідачу із закінченням терміну зберігання, у зв`язку з чим відповідач вважає їх врученими, а позивача зобов`язаним сплати транспортний податок протягом 60 днів з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто з 28.06.2018 року. 06.03.2019 відповідачем було проведення камеральну перевірку, про що складено акту №1631/16-31-56-13/ НОМЕР_1 від 06.03.2019, яким встановлено не своєчасну сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 50000,00 грн (а.с.29). На підставі акту №1631/16-31-56-13/ НОМЕР_1 від 06.03.2019 було винесено податкове повідомлення-рішення (форма "Ш") №0012245613 від 13.05.2019, яким позивача зобов`язано сплати штраф в розмірі 20% в сумі 10000,0 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб. Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів належного вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 11.04.2019 та, як наслідок протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.05.2019 №0012245613, яке підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугували висновки податкового органу про виникнення у позивача обов`язку зі сплати транспортного податку протягом 60 днів з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто з 28.06.2018, у зв`язку з чим, встановлено не своєчасну сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік. Колегія суддів вважає помилковими зазначені висновки податкового органу з наступних підстав. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI. Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно. Згідно ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно, серед встановленого, складається з транспортного податку. Порядок сплати транспортного податку з фізичних осіб, визначення платників такого податку, об`єкта та бази оподаткування встановлено ст. 267 Податкового кодексу України, зокрема пп. 267.2.1 п. 267.2 відповідно до якого об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні за змістом положення містяться у п.п. 3, 5 р. ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Мінфіну України від 28.12.2015 р. № 1204 та зареєстрованому в Мінюсті України 22.01.2016 р. за № 124/28254 (надалі Порядок № 1204). Відповідно до п.п. 1, 2 р. IV Порядку № 1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення, вносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 15), або до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 16), які ведуться в цілому в контролюючому органі. Після вручення (отримання інформації щодо вручення) податкового повідомлення-рішення платнику податків структурний підрозділ, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, у той самий день передає другий примірник / корінець податкового повідомлення-рішення (з відміткою про вручення платнику податків) структурному підрозділу, який його склав (у разі надіслання податкового повідомлення-рішення поштою з повідомленням про вручення - разом із таким повідомленням про вручення або невручення поштового відправлення). За змістом п.п. 1, 2 р. IV Порядку № 1204 єдиною підставою для внесення до реєстру податкових повідомлень-рішень надісланих (вручених) платникам податків - фізичним особам, запису щодо невручення ППР платнику податку може бути лише повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням причин невручення. Таким чином, податковий орган при направленні на адресу фізичної особи (місце проживання або останнє відоме місцезнаходження) податкового повідомлення-рішення поштою повинен відобразити дату відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення та прикріпити до нього повернуте повідомлення про вручення, в якому зазначається дата вручення або причини невручення. Отже, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховний суд від 24.01.2019 по справі №826/14361/16, адміністративне провадження №К/9901/31654/18; від 26.03.2019 по справі № П/811/2406/17, адміністративне провадження №К/9901/61390/18; від 28.08.2018 по справі №820/3714/16, касаційне провадження №К/9901/3370/17, які, в силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України, враховуються судом апеляційної інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач є власником двох легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України, за які 28.09.2018 року позивачем був сплачений транспортний податок в сумі 25000,00 грн. за один автомобіль, а за другий автомобіль в сумі 25000,00 грн - 19.10.2018 року. Матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2018 ГУ ДФС у Полтавській області було сформовано податкові повідомлення-рішення №014726-1309-1624 та №014725-1309-1624, якими визначена сума податкового зобов`язання в загальному розмірі 50000,00 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб, та направлено засобами поштового зв`язку на адресу Позивача (АДРЕСА_1 При цьому, відповідачем на підтвердження відправлення та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 №014726-1309-1624 та №014725-1309-1624 наданий один поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором №3600001949401; корінець податкового повідомлення-рішення (форма "Ф") від 11.04.2018 №0149725-1309-1624 ТА0100 з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.; корінець податкового повідомлення-рішення (форма "Ф") від 11.04.2018 №0149726-1309-1624 ТА0100 з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення п. 42.4. ст. 42, п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України, п.п. 3, 5 р. ІІІ, п.п. 1, 2 р. IV Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Мінфіну України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованому в Мінюсті України 22.01.2016 за № 124/28254, відсутні докази належного вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 11.04.2019 року та, як наслідок, докази несвоєчасної сплати податкового зобов`язання відсутні. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна повести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 13.05.2019 №0012245613 Доводи апелянта про необхідність обчислення обов`язку строку зі сплати транспортного податку з 28.06.2018, колегія суддів відхиляє, оскільки на думку колегії суддів судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що із наданих відповідачем доказів не можливо встановити факт направлення позивачем у справі податкових повідомлень-рішень. Так, доводи апеляційної скарги наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , які підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року по справі № 440/3886/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 25.05.2020 року