Ухвала КГС ВС № 909/649/19

УХВАЛА 25 травня 2020 року м. Київ Справа № 909/649/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 за позовом Приватного підприємства АОВВ «Ліга-люкс» до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення вартості капітального ремонту в сумі 367 929,19 грн., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 10.04.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повторно подав касаційну скаргу, яка підписана з використанням ЕЦП, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 про повернення апеляційної скарги, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Крім того скаржником подані клопотання про звільнення від сплати судового збору, про поновлення строку на касаційне оскарження; про заміну сторони його правонаступником у цій справі, які підписані з використанням ЕЦП. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №909/649/19 визначено раніше визначений склад суду: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., суддя - Бенедисюк І.М., суддя - Колос І.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.04.2020. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 у задоволенні клопотання про звільненні від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 залишено без руху з підстав недодержання заявником приписів статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із зазначенням вказати підставу для касаційного оскарження та обґрунтувати, в чому конкретно полягало неправильне застосування зазначених у касаційній скарзі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції; надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 1921, 00 грн. Заявнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали з урахуванням Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ та роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. На електронну адресу Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 909/649/19 надійшов документ з назвою «клопотання» від 04.05.2020 (далі - клопотання), в якому міститься клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та обґрунтування відповідності касаційної скарги вимогам статті 290 ГПК України, зокрема, з посиланням на наявність клопотання про доповнення касаційної скарги від 18.03.2020 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 (електронні файли 37с294be-dff9-49bd-8991-6f0daec5851(5).pdf, 44.8 КВ; 37с294be-dff9-49bd-8991-6f0daec5851(5).pdf (1).р7s, 53.3 КВ), яке подане до Верховного Суду 09.04.2020 разом з касаційною скаргою та його цитуванням у цьому документі. В клопотанні на місці підпису зазначено « ОСОБА_1 ». Вказане клопотання зареєстровано канцелярією Суду 04.05.2020. Водночас, як встановлено Судом з протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису від 04.05.2020, дане клопотання підписано ЕЦП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), повноваження якого на представлення інтересів скаржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у даній справі не підтверджуються ані вказаним клопотанням, ані матеріалами касаційної скарги. Відповідно до частини восьмої статті 6 ГПК України, зокрема, особи можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису. Відповідно до частини другої статті 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Згідно з частиною третьою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до частини дев`ятої статті 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Водночас належних і допустимих доказів щодо уповноваження ОСОБА_2 на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні ГПК України від імені ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції не надано. Враховуючи вищевикладене та те, що до клопотання не додано документів, що свідчили б про наявність у ОСОБА_2 повноважень щодо представництва інтересів скаржника у суді касаційної інстанції у розумінні частини першої статті 58 ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Касаційний господарський суд доходить висновку, що клопотання від 04.05.2020 у справі №909/649/19 не підписано скаржником особисто, а підписано та подано особою, яка не має права її підписувати. Згідно з частиною четвертою статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку про необхідність повернення вказаного клопотання на усунення недоліків від 04.05.2020 у справі №909/649/19 заявнику без розгляду. Водночас Касаційний господарський суд відзначає, що ухвала Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 909/649/19 про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху надіслана Судом скаржнику 30.04.2020 (трек-номер листа 0101615076849), та отримана останнім 05.05.2020, що підтверджується інформацією про відстеження вказаного листа на сайті http://ukrposhta.ua. Верховний Суд враховує, що подання клопотання є юридичним фактом, який спрямований на отримання певного результату (відкриття касаційного провадження у справі) та свідчить про обізнаність як зі змістом ухвали Верховного Суду від 29.04.2020 так і про рух справи №909/649/19. Проте подане клопотання є таким, що не відповідає вимогам чинного ГПК України з підстав наведених вище. Касаційний господарський суд також враховує, що будучи обізнаним з текстом ухвали Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №909/649/19, і протягом тривалого часу (фактично з 04.05.2020, з моменту подання клопотання на електрону адресу), скаржник інших дій на усунення недоліків, зокрема, але не виключно, надіслання оригіналу клопотання від 04.05.2020 засобами поштового зв`язку за особистим підписом скаржника, надіслання оригіналу квитанції щодо сплати судового збору, змін до касаційної скарги тощо скаржником не вчинено. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку ОСОБА_1 не усунув недоліки касаційної скарги, зокрема, не надав оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 1 921, 00 грн., не вказав підставу для касаційного оскарження та не обґрунтував у чому конкретно полягало неправильне застосування зазначених у касаційній скарзі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що постановляючи дану ухвалу судом враховане таке. За змістом статті 11 ГПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. У пункті 36 рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II). У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31). Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18). Зміст висновків Європейського суду з прав людини у наведеному та інших рішеннях свідчать про те, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства. Іншим не менш важливим елементом верховенства права є принцип правової визначеності; при реалізації права суб`єктові гарантуватися правова визначеність застосування судом правових норм, що регулюють його поведінку. Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 по справі №1-25/2010, відповідно до якого одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Касаційний господарський суд наголошує, що у даному випадку повернення касаційної скарги скаржнику не є надмірним формалізмом, а є проявом реалізації принципу верховенства права та принципів господарського судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, змагальності та диспозитивності. Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. У зв`язку з поверненням касаційної скарги клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про заміну сторони правонаступником у цій справі залишаються без розгляду. З огляду на викладене та керуючись статями 170, 174, 234, 235, частиною п`ятою статті 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, - У Х В А Л И В:

1. Клопотання від 04.05.2020 у справі №909/649/19 повернути заявнику без розгляду.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 повернути з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Колос