Постанова 4873 № 910/7131/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2020 р. Справа№ 910/7131/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Попікової О.В. за участю: секретаря судового засідання: Гузир І.А., представників сторін: позивача: не з`явилися, відповідача: Світличний Д.С., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 (повний текст складено 11.12.2019) у справі № 910/7131/19 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» про стягнення 212.715,60 грн, В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/7131/19 позов задоволено повністю: стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС" штраф в розмірі 212.715,60 грн та судовий збір в розмірі 3.190,73 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Євсікова О.О., судді Попікової О.В., Корсака В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця"; розгляд справи призначено на 11.03.2020. Судове засідання, призначене на 11.03.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка не є суддею-доповідачем, на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 30.03.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/7131/19, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/7131/19 не відбудеться 30.03.2020, розгляд справи призначено на 27.04.2020. У судовому засіданні 27.04.2020 оголошувалась перерва до 20.05.2020. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив строки розгляду справи та прийняття відповіді на відзив, а також не надав належної оцінки тому, що штраф, нарахований на підставі ст. 116 Статуту залізниць, не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Крім того апелянт стверджує про неправильне нарахування суми штрафу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін. В судовому засіданні 20.05.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача в судове засідання не з`явились, через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представників. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця) і Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС (далі - Вантажовласник) 13.05.2016 укладений договір №2036103/15/33 (27.05.2016) про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі - Договір). Відповідно до пп. 2.1.1 Договору Вантажовласник має право отримувати від Залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, даним Договором, чинними Правилами перевезень та пов`язаними з ними послугами та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання, пов`язані з перевезенням та проведенням розрахунків. Згідно з пп. 2.2.3 Договору Залізниця зобов`язана здійснювати розрахунки безготівкові та готівкові з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами. Відповідно до п. 4.4 Договору сторони несуть відповідно до законодавства України відповідальність за порушення умов цього Договору, яке призвело або може призвести до негативних наслідків. Спори, що можуть виникнути із цього Договору або у зв`язку з ним, сторони вирішують шляхом переговорів. Усі спори між сторонами, за якими не було досягнуто згоди, згідно з п. 6.1 Договору вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України, в господарському суді за місцем знаходження відповідача. Строк дії Договору відповідно п. 7.1 встановлений на 3 роки. За період з грудня 2018 року по лютий 2019 року на адресу Трипільської ТЕС надійшли вагони з вугіллям №№ 65164436, 65227431, 67355115, 68032275, 68745603, 68974344, 66787821, 66823055, 66724832, 65571705, 67670786, 67922211, 60913084, 61807483, 60356581, 60654589, 64712524, 65254302, 65489353, 65704975, 68013416, 68602770, 60011954, 62463724, 63311559, 61778627, 63684500, 60225950, 67855189, 68296920, 67872226, 68719749, 64999402, 67608869, 67848200, 60247129, 60407442, 60625670, 61820833,65380743, 66108911, 66213323, 67160879, 67876805, 67883777, 68434513, 68701101, 68750645, 65522138, 68449164, 68535525, 60008208, 67379800, 65883977, 61927703, 66046558, 68747088, 68748656, 61820825, 64362924, 66776071, 67148916, 60425303, 68032275, 68618834, 68744689, 68750173, 60443470, 68717859, 68747682, 68822865 за залізничними накладними №№ 36337400, 36471365, 53572715, 53572574, 53578241, 53601860, 53903530,53903514, 53939013, 37143765, 37154457, 37980621, 37091014, 37091022, 48019723, 48237358, 48286066, 48271399, 48143978, 48161244. Вагони за вказаними залізничними накладними надійшли на адресу Трипільської ТЕС з порушенням встановленого терміну доставки вантажу, що підтверджується відміткою в залізничних накладних про дату прийняття та видачі вантажу. За змістом ч. ч. 1, 2. ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно з приписами ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). З огляду на прострочення відповідача до стягнення з відповідача у судовому порядку було заявлено суму в розмірі 212.715,60 грн, що розрахована з урахуванням вартості провізної плати та кількості днів прострочення за кожним з 20-ти випадків прострочення, що вказані у позовній заяві. У відзиві на позовну заяву відповідач навів свій розрахунок штрафу, який вважає вірним і обґрунтованим, в розмірі 53.707,40 грн та просив місцевий суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. У ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України визначається, що загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України). Згідно з приписами ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" порядок і терміни пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України. Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджений Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Частинами 1, 2, 5 п. 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно з п. 1.1, п. 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Відповідно до пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1 Правил). Згідно з п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил). Пунктом 2.10 Правил передбачено, що вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Відповідно до пп "в" п. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення позову до залізниці, претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу належить його одержувачу за умови пред`явлення накладної. Вагони за залізничними накладними №№ 36337400, 36471365, 53572715, 53572574, 53578241, 53601860, 53903530, 53903514, 53939013, 37143765, 37154457,37980621, 37091014, 37091022, 48019723, 48237358, 48286066, 48271399, 48143978, 48161244 з урахуванням відстані (691 та 725км) повинні надійти Трипільській ТЕС у термін 4 доби, а з урахуванням часу на відправлення та прибуття вантажу (збільшення на 1 добу) термін доставки становить 5 діб, розрахованих з наступної за вказаною у залізничній накладній датою відправки вантажу. Підстави для збільшення терміну доставки за вказаними накладними відсутні, оскільки відсутні будь-які відмітки залізниці про затримку вантажу на шляху прямування. Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Згідно з п. 8 Правил оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Згідно з Правилами обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Пунктами 1.1, 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також на термін затримок, які трапилися з вини відправника та одержувача. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо вагон подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну. У разі затримки подачі вагонів під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення, до закінчення терміну доставки. Пунктом 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та у разі переадресування вантажів; на 2 доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії. Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, та вірно встановлено місцевим судом, вантаж відповідачем доставлений позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, оскільки зворотнього відповідач суду не довів. Перевищення термінів доставки вантажів підтверджується залізничними накладними 36337400, 36471365, 53572715, 53572574, 53578241, 53601860, 53903530, 53903514, 53939013, 37143765, 37154457, 37980621, 37091014, 37091022, 48019723, 48237358, 48286066, 48271399, 48143978, 48161244, копії яких додані до позовної заяви. Залізничні накладні є достатніми доказами, які містять всю інформацію, необхідну для визначення часу перебування вантажу у дорозі відповідно до встановлених термінів доставки та фактичним часом, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Перевіривши проведений розрахунок ціни позову, апеляційний суд встановив, що він є вірним. Щодо заперечень апелянта колегія судів зазначає таке. Відповідач не погоджується з розрахунком суми штрафу з підстав порушення ч. 1 ст. 116 Статуту в частині визначення розміру провізної плати та розміру відсотків у відповідності до кількості прострочених діб за всіма спірними накладними. Дослідивши обставини справи за кожною накладною, враховуючи наявні Правила доставки, дослідивши відстань між залізничними станціями, суму оплати за здійснене перевезення, апеляційний суд встановив перевищення встановленого терміну доставки вагонів 68032275, 65227431, 68745603, 67355115, 68974344, 65164436 за залізничною накладною №36337400, вагонів 66823055, 66724832, 66787821 за накладною №36471365, вагонів 65522138, 68535525, 68449164 за накладною №36980621, вагонів 67379800, 60008208 за накладною №37091014, вагон 65883977 за накладною №37091022, вагонів 66823055, 66724832, 66787821 за накладною №37143765, вагонів №№ 67876805, 60407442, 66213323, 65380743, 68701101, 68750645, 68434513, 60247129, 67165879, 60625670, 66108911, 67883777, 61820833 за накладною №37154457, №№60425303, 64362924, 66776071, 67148916 за накладною №48286066, вагон 68750173 за накладною №48143978, вагони 60443470, 68717859, 68822865, 68747682 за накладною №48161244, вагони №60011954,62463724, 63311559 за накладною №53601860, вагони 68748656, 68747088, 66046558, 61927703 за накладною №48019723, вагон 61820825 за накладною №48237358, вагони 68618834, 68032275, 68744689 за накладною №48271399, вагони 60654589, 65489353, 64712524, 65254302, 60356581 за накладною №53572574, вагони 67922211, 65571705, 60913084, 61807483, 67670786 за накладною №53572715, вагони 68602770, 65704975, 68013416 за накладною №53578241, 68296920, 60225950, 67855189 за накладною №53903514, вагони 61778624, 63684500 за накладною №53903530, вагони 68719749, 67872226 за накладною №53939013. Стосовно заперечень апелянта за накладною №48286066 щодо підстав звільнення відповідача від відповідальності на підставі ч. 2 ст. 116 Статуту (відповідно до якої штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув) колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Статуту, п. 2.10 Правил доставки та п. 8 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Відповідно п. 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною, здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів шляхом проставляння у графі 52 накладної дати видачі. У графі 52 накладної зазначена дата 21.02.2019, а в графі 53 "Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав" зазначено дата 21.02.2019 та час видачі - 14 год 28 хв. Відповідач посилається на укладений ним договір з ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве промислове підприємство залізничного транспорту" №1778 від 08.08.2017, проте даний договір не регулює взаємовідносини між позивачем та відповідачем і не може бути застосований до правовідносин сторін у даній справі. Щодо посилання відповідача на те, що при розрахунку не були враховані акти, зазначені в графі №49 накладних №№ 53939013, 53903530, 53903514, 53578241, 53572715, 53572574, 53601860, 48161244, 48286066 щодо збільшення терміну доставки з незалежних від залізниці причин згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, апеляційний суд зазначає таке. Згідно зі ст. 41 Статуту залізниця зобов`язана доставити вантаж за призначенням у встановлений строк. Терміни доставки вантажу, визначені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за перевищення яких залізниця має сплатити штраф за прострочення в доставці. Статут залізниць не забороняє залізниці доставити одержувачу вантаж раніше встановлених Правилами термінів доставки. Відповідно до ст. 116 Статуту Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося не з її вини. Про наявність або відсутність вини залізниці повинні свідчити Акти загальної форми, які складаються відповідно до Правил складання актів. Саме п. 3 цих правил зобов`язує залізницю зазначати обставини складання актів загальної форми, які є підставою для матеріальної відповідальності. Відповідач надав суду Акти загальної форми (АЗФ) за номером 255 у кількості 10 штук як підтвердження права на збільшення часу доставки вантажу, а саме: 02.01.2019 під цим номером складено 3 акти, 05.01.2019 - 1 акт, 23.01.2019 - 2 акти, 24.01.2019 - 1 акт, всього у січні 2019 року 7 АЗФ за №255; 09.02.2019 під цим же номером складено 1 акт, 16.02.2019 - 1 акт, 19.02.2019 - 1 акт. Згідно з п. 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №567/6855, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП), або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними, затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення, відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних залишається на станції, яка його склала. Із наданих 10 копій Актів загальної форми (коротко АЗФ) вбачається таке: Акт загальної форми 255 складений 02.01.2019 ст. оператором Поліщук та оператором Михайловою на 5 вагонів залізничної накладної 53572715; Акт загальної форми 255 складений 02.01.2019 ст. оператором Поліщук та оператором Михайловою на 5 вагонів залізничної накладної 53572574; Акт загальної форми 255 складений 05.01.2019 ст. оператором Кузина та оператором Корж на 3 вагони залізничної накладної 47619143; Акт загальної форми 255 складений 09.01.2019 ст. оператором Кузина та оператором Михайловою на 4 вагони залізничної накладної 45720075; Акт загальної форми 255 складений 19.02.2019 ст. оператором Криса та оператором Прошивцевою на 1 вагон залізничної накладної 40498354. Акт містить виправлення прізвища ст. оператора Кузина на Криса . Виправлення належним чином не засвідчене. В графі «опис обставин» АЗФ зазначено "вагони прибули". Акт загальної форми 255 складений 16.02.2019 ст. оператором Легкодух та оператором Васюрою на 2 вагони залізничної накладної 46038741; Акт загальної форми 255 складений 23.01.19 ст. оператором Орленко та оператором Прошивцевою на 3 вагони залізничної накладної 53903514; Акт загальної форми 255 складений 24.01.2019 ст. оператором Криса та оператором Васюрою на 2 вагони залізничної накладної 53939013; Акт загальної форми 255 складений 23.01.2019 ст. оператором Орленко та оператором Прошивцевою на 2 вагони залізничної накладної 53903530; Акт загальної форми 255 складений - 02.01.2019 ст. оператором Поліщук та оператором Михайловою на 3 вагони залізничної накладної 53578241. Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що вищезазначене підтверджує складання даних документів з порушенням Правил складання актів. Надіслані Акти не містять причин тимчасової перерви у перевезенні вагонів. Висновок залізниці у Актах про те, що перерва сталася не з вини залізниці, не підтверджений відповідними доказами. Відповідно до п. 3.11 Роз`яснень ВГСУ №04-5/225 від 29.09.2008 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно з пунктом "в" статті 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна. Доказом затримки, яка трапилася з вини відправника чи одержувача, що дає право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є відмітка у перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем. Тому відсутність такої відмітки на накладній позбавляє залізницю права на збільшення терміну доставки вантажу. Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта щодо продовження строку доставки у зв`язку з затримкою вантажу в процесі перевезення відповідно п. 2.9 Правил та вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Пунктом 2.9 Правил передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Позивач до позовної заяви додав залізничні накладні, у яких у графі 49 відсутні відмітки залізниці про затримку вантажу на шляху прямування, а тому відповідач позбавлений права на збільшення встановленого терміну доставки. У п. 2.9 чітко визначено, що строк подовжується якщо буде доведено, що затримка виникла з вини відправника або одержувача, або не з вини залізниці. Відповідач не надав до матеріалів справи жодного доказу, яким було б підтверджено, що за спірними накладними відправником або одержувачем було допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу, або відсутня вина залізниці. Відтак, як вірно відзначив місцевий суд, відповідач не довів, що прострочення у доставці вагонів сталося не з його вини. Як зазначалось вище, частково зазначені у графі 49 накладних акти про збільшення терміну доставки на вказану кількість днів є неналежними відмітками у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів через те, що такі відмітки не містять причини затримки вагонів, акти складені залізницею в односторонньому порядку. Відповідач не надав суду будь-яких фактичних даних, з яких можливо було б встановити, які саме причини слугували підставами для правомірного збільшення терміну доставки вантажів за відсутності вини перевізника за вказаними накладними, так само як і встановити підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 2.9 Правил. Крім того відповідач не звертався до місцевого суду з клопотаннями про витребування доказів, про причини, які унеможливлюють подання певних фактичних даних, не вказував. Щодо провізної плати колегія суддів відзначає таке. Відповідач, посилаючись на ст. 116 Статуту залізниць України, на графу 31 накладної та ст. 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, вказує на неправильне визначення провізної плати. Колегія суддів відзначає, що відносини між позивачем та відповідачем є внутрішньодержавними, які виникли на підставі укладених договорів, та не регулюватися Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Місцевий суд вірно встановив правильність здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, виходячи із розміру сплачених замовником коштів за перевезення вантажу, визначених п. 3.2 договору, включаючи: плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену Збірником тарифів на дату відправлення вантажу; плату за перевезення порожнього вагону перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів; плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки; компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів з урахуванням коригуючих коефіцієнтів до тарифів Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу. Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та арифметичну правильність розрахунків, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Колегія суддів також відзначає, що відповідач подав до місцевого суду заяву про зменшення розміру штрафу відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 50% або у розмірі, визначеному на розсуд суду. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Відповідно до ст.ст. 73, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно відмовив відповідачу в задоволенні заяви про зменшення розміру неустойки з тих підстав, що відповідач не подав до суду належних доказів на підтвердження вказаних обставин. Крім того відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що сума неустойки, заявлена до стягнення, погіршить фінансовий стан відповідача. Також відповідач не довів наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України, та з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів місцевий суд підставно відмовив. Окремо колегія суддів відзначає, що порушення місцевим судом строків розгляду справи та прийняття відповіді на відзив, про які стверджує апелянт, не є підставою для скасування судового рішення, передбаченими положеннями ГПК України. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/7131/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/7131/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7131/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України. Повний текст постанови складний 22.05.2020. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак О.В. Попікова