Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 464/5411/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 464/5411/19 пров. № А/857/3416/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Юник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Дулебко Н.І., м. Львів), В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання протиправною та скасування постанови № 0006-вих-3201/92 від 17.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Постанову начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих-3201/92 від 17.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КУпАП, скасовано, а провадження у справі закрито. Із таким судовим рішенням не погодилася Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові та подала апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, апелянт вказав, що перевірку щодо дотримання позивачем містобудівних умов, будівельних стандартів та правил, було проведено з 01.08.2019 по 14.08.2019 в її присутності, проте така не підписала акт та не надала документів, пояснень. До матеріалів справи долучено два технічні паспорти по об`єкту будівництва, один з яких був виготовлений до перевірки, а другий після її проведення. В попередньому технічному паспорті, складеному станом на 02.05.2019, балкон не входив у загальну площу квартири, а вже в день розгляду справи нею подано інший технічний паспорт від 17.09.2019, у якому балкон вже входив у загальну площу квартири. Крім того, в акті-попередженні про самочинно проведену прибудову до кв. АДРЕСА_1 , складеному ЛКП «Рясне-402», надані пояснення позивача, у яких вона зазначила, що здійснила прибудову до своєї квартири щоб покращити житлово-побутові умови. Також, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у зв`язку з тим, що у інвентаризаційній справі наявна інформація про балкон з 24.01.2008 то закінчився строк накладення адміністративного стягнення, оскільки жодним документом не підтверджено саме входження балкону до загальної площі квартири позивача. Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та пояснила, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 01.08.2019 по 14.08.2019 Інспекцією ДАБК у м. Львові проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 ». Відповідно до акту №406-пп від 14.08.2019, складеного за результатами такої перевірки, ОСОБА_1 проведено реконструкцію квартири №11, розташованої на другому поверсі дев`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , з розширенням за рахунок влаштування додаткового приміщення розміром 2,4х6,17 м (за зовнішніми обмірами), яке знаходиться поряд з вищевказаною квартирою на другому поверсі над головним входом в житловий будинок, шляхом влаштування часткового огородження з/б блоками з полегшених матеріалів без втручання в огороджувальні та несучі конструкції житлового будинку (а.с. 12-22). На підставі вищевказаного акту головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції ДАБК у м. Львові Козаком А.В. складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.08.2019 відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 96 КУпАП, та надано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.08.2019, з вимогою вчинити дії щодо усунення виявлених порушень шляхом приведення об`єкта самочинного будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с. 10-11, 23). 17.09.2019 начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №0006-вих-3201/92, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с. 8-9). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність постанови з таких мотивів. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №208/94-ВР від 14.10.1994, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011, Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995. Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва. Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Пунктами 16, 17 зазначеного Порядку № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком. Частиною 6 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), - тягне за собою накладення штрафу від тисячі до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.ст. 248, 249 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Разом з тим, інспектором не було встановлено місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, а саме: час початку будівництва, час вчинення позивачем адміністративного правопорушення. У протоколі та у постанові про адміністративне правопорушення зазначені відомості відсутні. Частинами 1, 2 статті 38 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, процес самовільного будівництва будинків або споруд, експлуатація самовільного будівництва тощо), припиняються виконанням регламентованих обов`язків, якщо ці обов`язки ще можливо виконати. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), увесь час безперервно скоює правопорушення (яке можливо припинити) у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків, які ще можливо виконати. У випадку, що є предметом цього судового дослідження, реконструкція була проведена (закінчена) у 2008 році. Так, як видно з матеріалів інвентаризаційної справи (оригінал якої було досліджено в судовому засіданні), 24 січня 2008 року було виявлено біжучі зміну по квартирі АДРЕСА_1 і зафіксовано облаштування виходу на балкон площею 5.85 на 2.25. Таким чином, облаштування додаткової площі до вищевказаної квартири позивачем було здійснено до 24 січня 2008 року. Таким чином, зазначене адміністративне правопорушення є закінченим з 2008 року (з моменту фактичного виконання (завершення) будівельних робіт). При цьому, експлуатація самочинного будівництва є самостійним складом правопорушення. Оскільки на час винесення спірної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно винесено спірну постанову. Отже, адміністративне стягнення до позивача застосовано поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП, що є безумовною підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, є підставою для закриття провадження, отже, при розгляді справи відповідач мав прийняти постанову не про накладення стягнення, а про закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням двомісячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку про правомірність рішення суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський В. Я. Качмар