Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6383/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6383/19 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Запорожана Д.В. - Кравченка К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: представника апелянта представника позивача - Фролової І.О. третьої особи - ОСОБА_1 представника третьої особи - Ліхунжан Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до Першого Малиновського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 , про скасування постанов та визнання протиправною бездіяльність, ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просив: - скасувати постанову державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ГТУЮ в Одеській області про накладення штрафу від 03.11.2017 року в межах ВП №54307215; - скасувати постанову державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ГТУЮ в Одеській області про накладення штрафу від 08.11.2017 року в межах ВП №54307215; - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця в частині належної перевірки фактів скорочення посади заступника відділу-завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності наказом МВС України від 09.09.2015 року. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно. Від представника відповідача відзив на адміністративний позов до суду не надходив. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ГТУЮ в Одеській області про накладення штрафу від 03.11.2017 року в межах ВП №54307215. Скасовано постанову державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ГТУЮ в Одеській області про накладення штрафу від 08.11.2017 року в межах ВП №54307215. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця в частині належної перевірки фактів скорочення посади заступника відділу-завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності наказом МВС України від 09.09.2015 р. На вказане рішення суду Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановами державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС в м. Одеси від 03.11.2017 року та 08.11.2017 року в рамках ВП №54307215 на Одеський НДЕКЦ МВС було накладені штрафи за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду про поновлення на роботі. На думку позивача, дії державної виконавчої служби є неправомірними. Колегією суддів встановлено, що 12.07.2017 року Малиновським районним судом м. Одеса ухвалено рішення по справі №521/21535/16-ц про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме визнання наказу від 21.11.2016 року №101 о/с незаконним, поновлення його на роботі на посаді заступника відділу-завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеський НДЕКЦ МВС, стягнення з Одеського НДЕКЦ МВС середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 98 462,34 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн. Вказаним рішенням суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу допущено негайне виконання, в задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. На підставі рішення Малиновського районного суду від 12.07.2017 року до вказаного суду 13.07.2017 року Одеським НДЕКЦ МВС була направлена заява, зокрема, про роз`яснення рішення в частині поновлення позивача на посаді, яка скорочена. 17.07.2017 року з метою введення скороченої посади Одеським НДЕКЦ МВС було направлено лист до ДНДЕКЦ МВС України вих. №19/116-14551. Відповіді на зазначений лист не було отримано. 19.07.2017 року позивач отримав постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження про поновлення позивача на роботі. 21.07.2017 року до Малиновського відділу державної виконавчої служби була направлена заява про відстрочку виконання рішення суду від 12.07.2017 року до отримання роз`яснень з Малиновського районного суду м. Одеси. 25.07.2017 року Малиновським районним судом м. Одеси винесено ухвалу про відмову в роз`ясненні рішення в частині поновлення позивача на посаді. В той же день 25.07.2017 року позивач був запрошений до приміщення Одеського НДЕКЦ МВС за адресою Прохоровська, 35, де в кабінеті директора центру йому було роз`яснено, що у відповідності до Наказу МВС України №915 від 09.09.2016 року посаду заступника відділу-завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності було скорочено, про що позивач вже був проінформований неодноразово раніше. Разом із тим у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України позивачу було запропоновано інші посади, які були вакантними в Одеському НДЕКЦ МВС станом на 25.07.2017 року. Після цього, ОСОБА_1 о 17 год. 45 хв. 25.07.2017 року у робочому кабінеті директора Одеського НДЕКЦ МВС власноруч написано та подано заяву до Одеського НДЕКЦ МВС про призначення на посаду завідувача сектору економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень, яку зареєстровано в підрозділі документального забезпечення Одеського НДЕКЦ МВС за вх. №13789. 26.07.2017 року о 09 год. 30 хв. позивач подав до канцелярії Одеського НДЕКЦ МВС заяву про відмову від запропонованої посади. В цей же день 26.07.2017 року позивач до керівництва відповідача подав заяву про закриття виконавчого провадження №19/116-15376 у зв`язку з виконанням рішення суду. Однак відповіді на вказану заяву не отримано. Незважаючи на те, що позивач неодноразово надавав пояснення у своїх заявах щодо дій, спрямованих на виконання рішення суду, 03.11.2017 року та 08.11.2017 року відповідач виніс постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду. 13.11.2017 року позивач повторно надав інформацію відповідачу про обставини звільнення позивача, про перевірку цих обставин інспекцією з охорони праці, дій, які проведені 25.07.2017 року для виконання рішення суду. Позивач зазначив, що в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження №54307215 відповідач жодного разу не перевірив виконання рішення позивачем ні шляхом направлення запитів, ні шляхом відвідування позивача. Крім того, відповідач не прийняв до уваги інформацію, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження про те, що зміни до штатного розпису, введення або скорочення посад відповідно до Положення про Одеський НДЕКЦ МВС не входить до компетенції Центру, а є виключною компетенцією МВС, а державний виконавець ігнорував ці обставини при винесені вищевказаних постанов. Таким чином, позивач вважає дії державного виконавця щодо винесення постанов про накладення штрафів неправомірними та передчасними. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - "Закон № 1404-VIII"). Відповідно до вимог ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами. Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду. Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно до вимог ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Відповідно до вимог ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Згідно до вимог ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч.1 ст.33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Колегією суддів встановлено, що 21.07.2017 року до Малиновського відділу державної виконавчої служби була направлена заява про відстрочку виконання рішення суду від 12.07.2017 року до отримання роз`яснень з Малиновського районного суду м. Одеси. 25.07.2017 року Малиновським районним судом м. Одеси винесено ухвалу про відмову в роз`ясненні рішення в частині поновлення позивача на посаді. В той же день 25.07.2017 року позивач був запрошений до приміщення Одеського НДЕКЦ МВС за адресою Прохоровська, 35, де в кабінеті директора центру йому було роз`яснено що у відповідності до Наказу МВС України №915 від 09.09.2016 року посаду заступника відділу-завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності було скорочено про що позивач вже був проінформований неодноразово раніше. Відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України позивачу було запропоновано інші посади, які були вакантними в Одеському НДЕКЦ МВС станом на 25.07.2017 року. Після цього, ОСОБА_1 о 17 год. 45 хв. 25.07.2017 року у робочому кабінеті директора Одеського НДЕКЦ МВС власноруч написано та подано заяву до Одеського НДЕКЦ МВС про призначення на посаду завідувача сектору економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень яку зареєстровано в підрозділі документального забезпечення Одеського НДЕКЦ МВС за вх. №13789. 26.07.2017 року о 09 год. 30 хв. позивач подав до канцелярії Одеського НДЕКЦ МВС заяву про відмову від запропонованої посади. В цей же день 26.07.2017 року позивач до керівництва відповідача подав заяву про закриття виконавчого провадження №19/116-15376 у зв`язку з виконанням рішення суду. Однак відповіді на вказану заяву не отримано. Позивач зазначив, що 06.10.2017 позивач виплатив ОСОБА_1 85 767,85 грн. з відрахуванням податків та зборів. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивач повністю виконав рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.07.2017 року. Перевіркою Інспекції з охорони праці, яка не була плановою, а проводилась на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 .. Саме профільний орган державної влади з питань дотримання трудового законодавства підтвердив безпідставність претензій ОСОБА_1 та відсутність порушень законодавства з боку позивача. Крім того, позивач не є відповідачем по справі в частині введення штатних розписів, так як вони затверджуються Міністерством внутрішніх справ України. Однак, відповідач 03.11.2017 року та 08.11.2017 року в рамках ВП №54307215 прийняв постанови про накладення штрафи на позивача за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду про поновлення на роботі. Також, під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав судам докази, щодо належної перевірки фактів скорочення посади заступника відділу-завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності наказом МВС України від 09.09.2015 року. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на те, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження від 18 листопада 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 21.05.2020 року. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Запорожан Д.В. Кравченко К.В.