Постанова 4824 № 760/1845/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 760/1845/19 Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М. Апеляційне провадження № : 22-ц/824/4138/2020 Суддя доповідач: Гаращенко Д.Р. 12 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі: Головуючого - судді Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості. Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.07.2012 у розмірі у розмірі 100 768.30 грн., яка складається з 3 770.36 грн. - заборгованості за кредитом, 87 473 грн. заборгованість за процентами за користуванням кредитом, 4 250.00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 и 4774.68 штрафи та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 10.07.2012 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП -2010-256 від 06.03.2010 та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором в неї утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2018 складає 100 768.30 грн., з яких 3 770.36 грн. - заборгованості за кредитом, 87 473 грн. заборгованість за процентами за користуванням кредитом, 4 250.00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 штраф (фіксована частина), 4774.68 грн. штраф (процентна складова). Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.07.2012 у розмірі 3 770.36 грн., та судові збір 1 921 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Крилова О.Л. представник Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПРИВАТБАНК" за довіреністю, 23 грудня 2020 року подала апеляційну скаргу. Зазначила, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. Зазначила, що між сторонами було укладено договір згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Апелянт не погодився із застосуванням судом першої інстанції правової позиції Великої палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та в апеляційній скарзі просив врахувати Постанови Верховного Суду зокрема у справі 356/1635/16-ц від 10.04.2019, у справі 428/2873/17 від 28.03.2019, у справі № 755/2720/16-ц, у справі № 666/388/16-ц від 17.04.2019 та висновки Верховного Суду у справі № 415/5971/17. Зазначила, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року справу було призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2012 між сторонами було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання відповідачем заяви, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 4 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. (а.с. 9). З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано 3 770,36 грн. - заборгованість за кредитом, 87 473,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 250,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією та штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 774,68 грн. - штраф (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги частково, в частині стягнення тіла кредиту та судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач була ознайомлена та погодилася саме з тими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКу, що містяться в матеріалах справи підписуючи Анкету-заяву від 10.07.2012. Суд першої інстанції зазначив, що не має підтвердження того, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) та умови щодо конкретних розмірів та порядку їх нарахування. В Анкеті-заяві відсутні домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеній нормі процесуального закону. Колегія суддів встановила, що 10 липня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" для отримання банківських послуг про що заповнила та підписала анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКу. Розмір кредитного ліміту в анкеті заяві не встановлено. Але зазначено бажаний розмір кредитного ліміту у розмірі 3000 грн. (тип кредитної картки Універсальна голд). а.с. 9 До апеляційної скарги апелянтом, в порушення вимог ст. 83 ЦПК України було надано докази видачі відповідачу кредитної картки, та відкриття карткового рахунку. Клопотання про поновлення строків для подачі нових доказів не заявлялось. Колегія суддів не приймає подані апелянтом докази відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Анкеті-заяві від 10.07.2012, яка містить підпис позичальника ОСОБА_2 процентна ставка не встановлена. Зазначена Анкета-заява також не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Колегія суддів погоджується з тим висновком суду першої інстанції, що надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКу, не можна вважати складовою кредитного договору оскільки вони не підписані відповідачем, що є доказом та належним підтвердженням того, що відповідач була ознайомлена саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг ПРИВАТБАНКу. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКу також не містить підпису відповідача, тому суд першої інстанції вірно зазначив, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.07.2012 шляхом підписання Анкети-заяви. Також суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНКУ» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Колегія суддів під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановила порушень з боку суду першої інстанції норм матеріального права. Позиція колегії суддів щодо укладення між сторонами кредитного договору та узгодження суттєвих його умов ( проценти, пеня, штрафи) узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Не згода апелянта із застосуванням судом першої інстанції правової позиції Великої палати Верховного Суду від 3 липні 2019 року у справі № 342/180/17 колегія суддів вважає необґрунтованою. По перше зазначена Постанова ухвалена Великою палатою Верховного Суду, якій відповідно до ст. 430 ЦПК України передаються у разі якщо: колегія суддів яка розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати; якщо колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; якщо касаційна колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо касаційна колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Висновок Великої Палати Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 було ухвалено пізніше за датою ніж постанови касаційного цивільного суду Верховного Суду на які посилається апелянт, та має узагальнений висновок та позицію Верховного Суду по даній категорії справ. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та доведеними. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Т.О. Невідома А.А. Пікуль