Постанова 4824 № 760/21617/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 року справа №760/21617/17 провадження № 22-ц/824/3656/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В, Олійника В.І. при секретарі Русинчук І.І. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : В жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 65596,76 грн за кредитним договором № б/н від 09.04.2010 та судового збору у розмірі 1600 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду представник банку подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не враховано ту обставину, що остання сплата відповідачем по кредиту відбулась 15.04.2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, а тому строк позовної давності було перервано. Зазначає, що із позовом банк звернувся 11.10.2017 року, тобто в межах строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Зазначає, про те, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладення кредитного договору та користування наданими коштами. Вказує, що останній платіж здійснений відповідачем на погашення заборгованості відбувся 26.06.2014 року. Інших платежів на погашення заборгованості в подальшому відповідачем здійснено не було. Посилається на те, що банком подано позовну заяву з пропущенням строку позовної давності. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана з фактичним пропущенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що 09.04.2010 між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання Анкети-заяви, відповідно до якої банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачем умови кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у неї виникла заборгованість станом на 30.06.2017 рік у розмірі 65596,76 грн, яка складається з: 2829,93 грн - заборгованість за кредитом; 55573,74 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3593,24 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3099,85 грн - штраф (процентна складова). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач підтверджує факт відкриття карткового рахунку та користування послугами кредитування, а також здійснення платежів на погашення заборгованості. На підтвердження позовних вимог представником банку до суду першої інстанції надано анкету-заяву, розрахунок заборгованості, виписку з банківської картки, витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Анкета-заява містить особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, тощо. Однак, Анкета-заява не містить відомостей щодо процентної ставки, встановлення відповідальності за порушення зобов`язання. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку, не містить підпису позивальника, а тому не можна його розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів погоджується із висновком про обґрунтованість вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 2829, 93 грн та необхідності відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, комісії та штрафів через недоведеність позовних вимог в цій частині. Разом із тим, матеріали справи містять заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, неустойки, відтак, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вказаних вимог відсутні. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. З виписки по рахунку за період з 09.04.2010 по 12.06.2018 вбачається, що останньою транзакцію за рахунок кредитних коштів ОСОБА_1 було здійснено 02.11.2012, а саме зняття готівки в банкоматі, розташованомупо вул. Саксаганського, 119 в м. Києва в сумі 50,00 грн з комісією 5,00 грн., а всього 55,00 грн, після чого транзакції по рахунку з використанням кредитних коштів не здійснювались. Негативний залишок після здійснення операції - 4 039, 83 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем в рахунок погашення заборгованості за наданим кредитом було внесено наступні кошти: 14.12.2012 - 300,00 грн.; 15.01.2013 - 200,00 грн.; 19.02.2013 - 50,00 грн; 22.02.2013 - 70,00 грн; 26.02.2013 - 50,00 грн; 18.03.2013 - 20,00 грн; 19.03.2013 - 129,50 грн; 16.04.2013 - 520,00 грн; 10.06.2013 - 90,00 грн; 11.06.2013 - 88,00 грн; 01.07.2013 - 200,00 грн; 23.07.2013 - 60, 00 грн; 21.06.2014 -100,00 грн; 26.06.2014 - 50,00 грн. Інші платежі на погашення заборгованості відповідачем не здійснювались та будь-які дії, що можуть розцінюватись як переривання строків позовної давності не вчинялись. Отже, строк позовної давності спливає 26.06.2017 року. Позовна заява ПАТ «КБ Приватбанк» подана 13.10.2017 року, тобто з пропущенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Посилання в апеляційній скарзі на те, що останній платіж відповідачем було здійснено 15.04.2017 року у розмірі 50,00 грн колегія суддів не приймає, оскільки як вбачається із виписки карткового рахунку, вказаний платіж є автоматичним погашенням заборгованості, а отже, здійснено самостійно банком та не залежало від волі позичальника, а тому відповідно до положень ст. 264 ЦК України не може бути підставою для переривання строку позовної давності. Положеннями ч. 1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2021 року. Суддя-доповідач Судді