Постанова Київський апеляційний суд № 761/28455/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/28455/19 Провадження № 33/824/1791/2020 Головуючий в суді першої інстанції: Хардіна О.П. Доповідач: Трясун Ю.Р. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2020 року місто Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- за участю захисника Паламарчука Д.Ю. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови, 15 липня 2019 року о 04 год. 35 хв. в м. Києві по вул. С. Стрільців, 18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Форд» з номерним знаком НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, мова нерозбірлива, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та прийняти нову постанову, якою провадження щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду першої інстанції невмотивована, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на доказах та вимогах закону. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що копію постанови він не отримував, про її існування дізнався 06 березня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції всупереч вимог закону розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим позбавив його можливості надавати свої пояснення, а також користуватись правом на захист. Апелянт вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в матеріалах справи відсутнє направлення для проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкції) та зазначає, що лише наявність в матеріалах справи направлення є належним доказом направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Таким чином, як зазначає ОСОБА_1 відсутність відповідного направлення свідчить про те, що вимога працівника поліції пройти огляд є незаконною відтак, йому не було у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд. Крім того апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, куди працівники поліції пропонували проїхати для проходження огляду. Щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, то ОСОБА_1 зазначає, що використання приладу «Drager6810» є незаконним, оскільки такий прилад не відноситься до числа дозволених. Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин. Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в них відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення, ухваленого 11 жовтня 2019 року за його відсутності. З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду. Заслухавши пояснення захисника Паламарчука Д.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист та надання пояснень, що призвело до неповного та поверхневого розгляду справи. Апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне. У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 179464 від 15 липня 2019 року, ОСОБА_1 був ознайомлений з таким протоколом, про що свідчить його підпис в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності». Також, ОСОБА_1 було відомо про те, що такий протокол буде направлений до Шевченківськогорайонного суду м. Києва, що також підтверджено його підписом у протоколі у відповідній графі. Крім того, суд першої інстанції направляв судову повістку на адресу, яку повідомив ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак повістка повернулась до суду за терміном зберігання. Відтак, судом першої інстанції в повному обсязі вживались заходи для забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак ОСОБА_1 правом бути присутнім під час розгляду справи не скористався, тому суд вірно на підставі ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 також зазначає про те, що йому не було у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки в матеріалах провадження відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд. Судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, із якого вбачається, що ОСОБА_1 інспектор поліції в присутності двох свідків пропонував пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки так і у закладі охорони здоров`я, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження будь - якого огляду, а отже підстави для видачі направлення для огляду у медичному закладі були відсутні. Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду. В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що відмова від проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» була обґрунтованою, оскільки прилад «Drager 6810» не дозволений до застосування МОЗ. Апеляційний суд вважає, що такі доводи апелянта не відповідають фактичним обставинам справи. Так із дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння зокрема на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, при цьому поліцейський не повідомляє моделі Драгеру, відтак є незрозумілим висновки ОСОБА_1 щодо того, що йому пропонували пройти огляд саме на приладі «Drager 6810». Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, як того і вимагають вимоги КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння. Отже відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп`яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,- П ОС Т АН О ВИ В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.Р.Трясун