Постанова Волинський апеляційний суд № 161/16701/19

Справа № 161/16701/19 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/587/20 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Карпук А. К., Осіпука В. В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з даним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 11.10.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н про надання кредиту на суму 21 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим терміном повернення кредиту, встановлені строком дії картки. Вказує, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Станом на 31.08.2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі - 84023 грн. 87 коп., просить суд, стягнути з відповідача в користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі - 84023 грн. 87 коп., з яких : 9958,65 грн. -заборгованість за кредитом, 69487,89 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина), 3977,33 грн. штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати по справі. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року ухвалено позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 11.10.2007 року в розмірі 9958 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 65 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 227 (двісті двадцять сім) грн. 68 коп. судового збору. В решті вимог відмовити. В апеляційній скарзі представник позивача АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк`в даній справі задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 9958,65 грн. підлягають до задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що 11.10.2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач ОСОБА_1 , порушуючи умови договору, свої зобов`язання належним чином не виконувала. Згідно поданого банком розрахунку, станом на 31.08.2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 84023,87 грн., з яких: 9958,65 грн. - заборгованість за кредитом, 69487,89 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3977,33 грн. штрафу (процентна складова). Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 207 ЦК України, в редакції Закону, що діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Підписавши анкету-заяву від 11.10.2007 року, в якій викладені істотні умови кредитного договору: розмір кредитного ліміту, розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок та терміни погашення кредиту, відповідальність за порушення зобов`язань, відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку та згодна з ними, а заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено отримання кредитних коштів та їх використання, факт погодження між сторонами розміру базової відсоткової ставки за користування кредитом, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентам. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, процентна ставказ 11.10.2007 року розраховується виходячи з 22,80 % на рік. В подальшому розмір процентної ставки неодноразово змінювався, зокрема в період часу з 01.01.2013 року по 31.08.2014 року останній становив 30 %, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,80%, а починаючи з 01.04.2015 року - 43,20 % річних. Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина четверта статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16. З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедура підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі. Разом з тим, матеріали справи не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом з 22,80% до 43,20 % річних, скріпленої її підписом, доказів, що остання була у спосіб, встановлений умовами договору, повідомлена про зміни процентних ставок за користування кредитним коштами, а тому позивач не мав правових підстав для нарахування процентів за підвищеними ставками. Згідно з розрахунком заборгованості за договором позивач просить стягнути на його користь проценти за користування кредитом в сумі 69 487 грн. 89 коп. З урахуванням встановлених судом обставин та враховуючи наявність невиконаного зобов`язання перед Банком щодо повернення кредитних коштів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також заборгованість по процентам за користування кредитом з врахуванням суми погашення за кредитом, розміру заборгованості за кредитом, базової процентної ставки 22,80 % в розмірі 15892,97 грн. Рішення суду в частині відмови в стягненні на користь позивача заборгованості по комісії та штрафам відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи та узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17(провадження № 14-131цс19) про те, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Разом з тим, вимоги апеляційної скарги стосуються скасування рішення місцевого суду в частині незадоволених позовних вимог, щодо стягнення відсотків за користування кредитом, а в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому, не переглядається судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині відмови в стягненні на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом необхідно скасувати та стягнути з відповідача в користь позивача відсотки за користування кредитом в розмірі 15892,97 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 656,98 грн. (2881,50х22,8%). За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року в даній справі в частині відмови в стягненні на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відсотки за користування кредитом в розмірі 15892(п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 97 копійок. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 656 (шістсот п`ятдесят шість) гривень 98 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді