Постанова 4804 № 236/4516/19

Єдиний унікальний номер 236/4516/19 Номер провадження 22-ц/804/1623/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 236/4516/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 березня 2020 року (суддя Саржевська І.В., повний текст рішення складено 04 березня 2020 року), в с т а н о в и в : 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, одноразової вихідної допомоги, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на те, що з 17 листопада 2003 року працював у відповідача на різних посадах, з 08 січня 2014 року по 17 липня 2017 року працював на посаді ремонтника штучних споруд 4 розряду дільниці з поточного утримання земляного полотна та штучних споруд ВП «Родаківська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року він був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату, в наказі про звільнення зазначено, що він має право на вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористану відпустку за 11 днів. На день його звільнення йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсація за невикористану відпустку та одноразова вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку. По теперішній час зазначені суми не виплачені. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу, компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, всього в сумі 17354,53 грн. Зобов`язати відповідача самостійно утримати з необхідних сум податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за: березень 2017 року 2793,16 грн., квітень 2017 року 1862,49 грн., травень 2017 року 1948,26 грн., червень 2017 року 1948,26 грн., липень 2017 року 5880,50 грн.( в тому числі вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки), а всього в сумі ?14432,67 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 3180,42? грн. Зобов`язано акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. З вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно стягнув суму з відповідача на підставі наданих позивачем доказів, які не є первинними документами, і не врахував, що нарахування заробітної плати не здійснювалось, оскільки АТ «Укрзалізниця» не мало можливості перевірити факт виконання позивачем трудових обов`язків через існування форс-мажорних обставин і припинення здійснення господарської діяльності структурного підрозділу, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Позивачем, в інтересах якого діє Стасюк ОСОБА_2 О., надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення у справі є законним та обґрунтованим, при розгляді справи не було порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 17 листопада 2003 року працював у відповідача на різних посадах, з 08 січня 2014 року по 17 липня 2017 року працював ремонтником штучних споруд 4 розряду дільниця з поточного утримання земляного полотна та штучних споруд ВП «Родаківська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тобто перебувала з відповідачем у трудових відносинах (а.с.10-13). Наказом №1712-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату, при цьому в наказі зазначено, що позивач має право на компенсацію за 11 днів невикористаної відпустки та виплату вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.24). Згідно розрахунків заробітної плати, наданих позивачем до позовної заяви, ОСОБА_1 нараховано: за березень 2017 року 4973,15 грн., в тому числі оплата простоїв 1210,19 грн., до виплати 2793,16 грн.; за квітень 2017 року 2342,21 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 2299,37 грн., до виплати 1862,49 грн.; за травень 2017 року 2450,08 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 2405,26 грн., до виплати 1948,26 грн.; за червень 2017 року 2450,08 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 2405,26 грн., до виплати 1948,26 грн.; за липень 2017 року 7352,62 грн., в тому числі оплата вимушеного простою 1331,21 грн., компенсація за невикористану щорічну відпустку 2504,81 грн., вихідна допомога при звільненні 3382,10 грн., до виплати 5880,50 грн. (а.с.25-29). Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами у справі. Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16 16 березня 2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Родаківської дистанції колії» від 17 березня 2017 № 73ОД про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2019 (а.с.34-35) зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 10 днів(80 год.), у квітні 19(152), у травні 20(159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 41-50). Позивач долучив до матеріалів справи копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено простій (а.с.41-50). При цьому, кількість днів простою співпадає з кількістю днів, зазначених у розрахункових листах за березень - липень 2017 року. Згідно відомостей (дата формування виписки 08 квітня 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма НОМЕР_1 -5) наданих на виконання ухвали апеляційного суду від 03 квітня 2020 року, розмір нарахованої позивачеві заробітної плати становить: за березень 2017 року 4973,15 грн., що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за березень 2017 року, наданих позивачем (а.с.25). Відповідачем до суду надана довідка № 725/1259 від 17 грудня 2019 року, згідно якої ОСОБА_3 нарахована заробітна плата: за березень 2017 року 1460,57 грн. (до видачі 1161,42 грн.), за квітень 2017 року - 0 грн., за травень 2017 року - 0 грн., за червень 2017 року - 0 грн., за липень 2017 року - 0 грн. (а.с. 64). Як вбачається з видаткового касового ордеру №134 ОСОБА_3 24 липня 2017 року виплачена заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 1161,42 грн. (а.с.65). Згідно наданого відповідачем Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 встановлено, що наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12 травня 2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Луганської дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; наказом регіональної філії «Донецька залізниця» №899-Н від 26 червня 2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» (а.с. 66-70). Відповідно до вказаного науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83,115і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ «Укрзалізниця» у невиконанні своїх обов`язків (а.с.66-70). Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав працівника при звільненні, зокрема на отримання належних йому сум, а тому задовольнив позовні вимоги. Рішення мотивовано тим, що відповідач на порушення вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника не виплатив всі суми, що належать йому від підприємства. Відповідальність роботодавця щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці». Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», відповідно до яких врегульовано порядок нарахування та виплати заробітної плати працівникам, з якими укладено трудовий договір. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33). Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно із статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно із статтею 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно із вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено проведення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримав повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності до статей 76-81 ЦПК України не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходивсяся зі ВП «Родаківська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки, а також при звільненні не отримав належну йому заробітну плату, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Таким чином, суд дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заборгованості заробітної плати, табелів обліку використання робочого часу, наявності заборгованості з виплати заробітної плати на користь позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи мають підписи посадових осіб. Вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності ВП «Родаківська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні та необхідністю врахувати Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки наявність такого висновку не звільняє відповідача від обов`язку виплати заробітної плати працівнику, яка не була своєчасно виплачена. Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до частини 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Судом першої інстанції при винесенні рішення не було додержано вказаних вище норм законодавства. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, але судом невірно встановлений розмір заборгованості, визначаючи його суд виходив з заробітної плати в сумі 14432,67 грн. (березень 2793,16 грн., квітень 1862,49 грн., травень 1948,26 грн., червень 1948,26 грн., липень 5880,50 грн.), зазначеної в табуляграмах до виплати (а.с.25-29), та з якої не утримано податок та інші обов`язкові платежі, з відрахуванням виплаченої частини заробітної плати за першу половину березня в сумі 1102,64 грн., а тому рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості по заробітній платі, а саме з нарахованої заробітної плати 19568,14 грн. (березень 4973,15 грн., квітень 2342,21 грн., травень 2450,08 грн., червень 2450,08 грн., липень 7352,62 грн.)(а.с.25-29) за мінусом виплаченої заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 1460,57 грн. (яка зазначена в довідці на а.с.64 без утримання податків) з подальшим утриманням податку та інших обов`язкових платежів. Апеляційний суд вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень - травень 2017 року, то збільшення її розміру до 18107,57 грн. не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в сукупності всіх доданих позивачем табуляграмам і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині стягнутої суми заробітної плати, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 березня 2020 року змінити. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 18107 (вісімнадцять тисяч сто сім) грн. 57 коп. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року. Судді І.В. Кішкіна А.В. Гапонов Г.В. Новікова