Постанова Тернопільський апеляційний суд № 596/2116/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 596/2116/19Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/817/558/20 Доповідач - Ткач З.Є. Категорія - 304090200 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 травня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Ткач З.Є. суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М., розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи цивільну справу № 596/2116/19 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року, ухваленого суддею Лисюк І.О., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним 17 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачці кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути з неї в розмірі 11765,05 грн., з яких: 1664,09 грн. - заборгованість за кредитом; 7664,53 - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 536,43 грн. штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від від 28 лютого 2020 року вирішено: "Позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк (місцезнаходження м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д код ЄДРПОУ 14360570. рах.№ НОМЕР_1 МФО№305299) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/ НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 1664 грн. 09 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, р/ НОМЕР_3 , МФО 305299. код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 269 грн." У жовтні 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без зміни. Апеляційну скаргу мотивував тим, що суд безпідставно не врахував Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів. Наголошував на тому, що відповідачка ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складають договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, а тому вони є частинами укладеного між нею та позивачем кредитного договору. Таким чином, кредитним договором було передбачено порядок та умови погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, що було покладено в основу наданого банком розрахунку. Зазначає, що при укладені договору, відповідачкою особисто підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду, в якій зазначено: тип карти - MasterCard Mass; тип кредитної лінії - поновлювана; базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2.5% розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, а саме (ПЕНЯ=пеня(1)+пеня (2), де пеня(1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме: 500 грн. +5% від суми заборгованості по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо. Також, у вказаній довідці зазначено "З фінансовими умовами надання платіжної карти "Кредитна Універсальна, 55 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку сум плати за використання кредитних коштів ознайомлений". Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Крім того, посилався на те, що суд першої інстанції невірно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки цей висновок зроблено в іншій справі за інших правовідносин, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору, як погоджені між сторонами у належний спосіб. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачці ОСОБА_1 було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Однак, відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частина 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України встановлює, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом установлено наступні обставини. 17 жовтня 2011 року ОСОБА_1 уклала договір з АТ КБ "ПриватБанк" № б/н, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якого отримала кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн. У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 жовтня 2019 року складала 11765,05 грн., з яких: 1664,09 грн. - заборгованість за кредитом; 7664,53 - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 536,43 грн. штраф (процентна складова). За даними листа АТ КБ «Приватбанк» від 07 липня 2018 року з 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Частково задовольняючи позов в частині стягнення з відповідачки тіла кредиту в розмірі 1123,17 грн та відмовляючи у решті заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 жовтня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В основу цих висновків суд першої інстанції застосував правову позицію, висловлену Верховним Судом у подібних правовідносинах, зазначивши наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. З цими висновками суду погоджується колегія суддів. Як вище встановлено АТ КБ "ПриватБанк", пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк" розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови відсутність у договорі домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують зазначених обставин. Доводи позивача про те, що суд не врахував та не дав належної оцінки особисто підписаній відповідачкою довідці, в якій зазначені тип карти, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів та інші істотні умови кредитного договору, колегія суддів відхиляє, оскільки така довідка в матеріалах відсутня, а інших належних доказів про погодження відповідачкою істотних умов кредитного договору, окрім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не надано. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 382, 389 ЦПК ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Постанова складена 15 травня 2020 року. Головуючий: Ткач З.Є. Судді: Міщій О.Я. Шевчук Г.М.