Постанова 4815 № 556/2038/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2020 року м. Рівне Справа № 556/2038/19 Провадження № 22-ц/4815/662/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Котик Л.О. Рішення ухвалене в смт. Володимирець Рівненської області Дата ухвалення повного тексту не зазначено Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №б/н від 27.09.2011, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета - заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в Анкеті - заяві. Зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору, станом на 30.09.2019 року у неї утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 41651,01 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1872.67 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 37318,77 грн.; заборгованості за штрафами в сумі 500 грн (фіксована частина) та 1959,57 грн. (процентна складова), а тому позивач просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати по справі. Заочним рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 лютого 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №б/н від 27.09.2011 заборгованість за кредитом в розмірі 1872,67 грн та судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 86,45 грн, а всього стягнуто 1959,12 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за недоведеністю. У поданій апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" не згодний з вказаним рішенням, в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом та неустойки (пені, штрафи), вважають, що воно в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону №1023-XІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Зазначає, що безпідставність відмови в задоволенні частини позовних вимог зумовлено одним лише фактом наявності постанови ВП ВС від 03.07.2019, що не може бути доказовою базою в будь-яких справах та будь-яких фактичних обставин де бере участь АТ КБ «Приватбанк», при не дослідженні обставин і відомостей за матеріалами справи та не спростувавши їх доказами. Вказує, що у матеріалах справи міститься довідка банку від 27.09.2011 про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» в якій зазначено тип картки, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%)… та яка підписана відповідачкою. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористались. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується та його законність в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Судом встановлено, що 27.09.2011 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відомостей про бажаний чи пропонований кредитний ліміт, розмір відсотків, інші умови отримання картки заява-анкета не містить. Згідно інформації, зазначеної в Анкеті-заяві, ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. При цьому вона ознайомилася і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.7). У наданій банком довідці про умови кредитування від 27.09.2011, яка підписана ОСОБА_1 , зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.8). У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2019 за розрахунком банку має заборгованість у розмірі 41651,01 грн, з яких : 1872,67 грн - заборгованості за кредитом; 37318,77 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 1959,57 грн (а.с.4-6). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі, а укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 27.09.2011 відомості про бажаний чи пропонований кредитний ліміт, розмір відсотків, інші умови отримання картки відсутні. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Проте у довідці про умови кредитування від 29.09.2011 зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.8). Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 . Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками , а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку» розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.09.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.11.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в «ПриватБанку», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а згідно ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому колегія суддів погоджується, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що за наданим розрахунком становить 1872,67 грн. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Враховуючи, що в довідці про умови кредитування від 27.09.2011, яка підписана ОСОБА_1 , визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вони підлягають стягненню в сумі визначеній в розрахунку 37318,77 грн. Разом з тим, у довідці не встановлено розмір штрафу, а оскільки Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання батьківських послуг в «ПриватБанку» не є складовою кредитного договору, тому в стягненні штрафу слід відмовити. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, та позов в цій частині підлягає до задоволення. Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати в частині та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 37318,77 грн. В решті рішення суду слід залишити без змін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 94,09 % (розрахунок : 1872,67 + 37318,77 (задоволена частинна вимог) : 41651,01 грн. (ціна позову)) х 100 = 94,09%. На підставі ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви у суд першої інстанції в розмірі 1807,47 грн (94,09% від 1921,00 грн.) та судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 2711,20 грн (94,09% від 2881,50 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.374,376,381 - 384, п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за договором від 27 вересня 2011 року 37318,77 грн заборгованості за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1807,47 грн. та за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 2711,20 грн., а всього 4518,67 грн. В іншій частині позовних вимог залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 28 травня 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.В. Хилевич