Постанова КАС ВС № 1.380.2019.001414

ПОСТАНОВА Іменем України 21 травня 2020 року Київ справа №1.380.2019.001414 адміністративне провадження №К/9901/34327/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Блажівської Н.Є., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя Сакалош В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (головуюча суддя Судова-Хомюк Н.М., судді Пліш М.А., Святецький В.В.) у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» (в особі відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувального комплексу «Ровесник» ) до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1.1.Короткий зміст позовних вимог Державне підприємство «Львіввугілля» (надалі також - позивач, ДП «Львіввугілля») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі також - відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними дії щодо зарахування внесків на погашення податкового боргу за минулий період, які згідно з платіжними дорученнями на сплату недоїмки з єдиного соціального внеску (надалі також - ЄСВ), а також в частині самостійної зміни призначення платежу, яке платник податку зазначив в призначенні платежу; зобов`язати провести зарахування грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску відповідно до призначення платежу, зазначеного позивачем в платіжних документах. Обгрунтовуюючи позовні вимоги, позивач зазначив, що станом на 1 березня 2019 року згідно з інтегрованою карткою, яка ведеться Червоноградським управлінням ГУ ДФС у Львівській області, здійснено зарахування грошових коштів з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 3 149 405,25 грн. в рахунок сплати фінансових санкцій: штрафів на суму 479 426,81 грн. та пені на суму 973 215,42 грн., що виникли внаслідок несплати у встановлені строки сум єдиного внеску, визначених у звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Позивач вважав, що розмір заборгованості відповідачем зазначено помилково, оскільки станом на 1 лютого 2019 року (на момент виплати заробітної плати по підприємству) основний платіж по сплаті єдиного внеску сплачений в повному обсязі. 1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що норми чинного законодавства регламентують порядок зарахування коштів, які надходять із сплати єдиного внеску, в календарній черговості їх виникнення. При цьому, суд апеляційної інстанції закцентував також увагу на тому, що не може ставитись у залежність право застрахованої особи на соціальний захист від порядку зарахування органом доходів і зборів сплаченого позивачем ЄСВ на відповідні рахунки для погашення заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення, оскільки Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, персоніфіковані відомості до якого на застрахованих осіб, в тому числі і про заробітну плату, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, обов`язок щодо подачі яких до Пенсійного фонду покладено на позивача. 1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, касаційну скаргу без задоволення.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу) Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що суди, ухвалюючи рішення, неправильно застосували норми матеріального права, не дали обґрунтованої оцінки його доводам. Так, позивач зазначає, що судами не взято до уваги, що в платіжних дорученнях зазначено в призначенні платежу - єдиний соціальний внесок нарахований на суму зарплати працівників за конкретний місяць. Кошти, які згідно з платіжними дорученнями призначались на сплату єдиного внеску, фіскальний орган спрямував на погашення податкового боргу за минулий період. Незарахування єдиного внеску відповідно до здійснених платежів, не зараховується до страхового стажу працівників, а нарахована їм за цей період заробітна плата не включається в розрахунок пенсії, позбавляє застраховану особу права на соціальний захист. Тобто лише після зарахування ЄСВ відповідно до здійснених платежів ці місяці будуть зараховані до страхового стажу застрахованої особи та може бути здійснено призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. З огляду на вказане, позивач посилається на те, що працівник не повинен нести негативних наслідків і бути позбавленим гарантованих соціальних виплат через наявність заборгованості у платника, яка утворилась зважаючи на неправомірні, на думку позивача, дії Головного управління ДФС у Львівській області. 2.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу) У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і вказує, що ВП «Оздоровчий-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля», сплативши в 2019 році єдиний соціальний внесок, погасило суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому дії податкового органу відповідають вимогам чинного законодавства.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, ВП «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Львіввугілля» та відповідно до витягу з реєстру страхувальників є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За період з травня 2018 року по березень 2019 року ВП «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» сплачувався до бюджету єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями, призначення платежу на яких вказано нарахування ЄСВ. Згідно з інтегрованою карткою платника податків податковий борг відокремленого підрозділу позивачапо сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, станом на 3 січня 2019 року становив 3 161 001,93 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості по ЄСВ, сплачені позивачем кошти зараховано ГУ ДФС у Львівській області у рахунок погашення раніше не сплачених платежів.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон). Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. За змістом пункту 1 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Виходячи із положень абзацу першого частини восьмої статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Як зазначено у частині десятій статті 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За змістом частини шостої статті 25 Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Наведені норми законодавства, що регулюють порядок сплати та зарахування ЄСВ, сплаченого відповідними платниками, зокрема тими, що визначені абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону, дають підстави для висновку, що суми недоїмки, штрафних санкцій та пені погашаються за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску саме у порядку календарної черговості їх виникнення. Таким чином, погашення сум штрафних санкцій та пені у порядку їх календарної черговості з коштів, що надійшли від платника, є законодавчо визначеним обов`язком відповідача як особи, на яку законодавством покладено повноваження здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог Закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №825/2359/15-а. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, які свідчать про те, що на час перерахування позивачем єдиного соціального внеску у нього була заборгованість із цього платежу, необхідно погодитися із висновком, що перераховані позивачем кошти відповідачем правомірно зараховано в рахунок погашення цієї заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення без зміни напрямку сплати єдиного соціального внеску, визначеного платником податків. Суди також надали правильну оцінку доводам позивача про те, що дії податкового органу із зарахування сплаченого позивачем ЄСВ в рахунок погашення заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення призводять до незарахування працівникам страхового стажу, а нарахована їм за цей період заробітна плата не включається в розрахунок пенсії, що позбавляє застраховану особу права на соціальний захист, як таким, що не можуть спростувати правомірність поведінки відповідача у спірних правовідносинах, оскільки саме на позивача, як платника ЄСВ, який є роботодавцем, покладено обов`язок щодо належної сплати відповідного платежу, що надає в кінцевому результаті відповідній особі в необхідному обсязі реалізувати право на соціальний захист. А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. 4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» (в особі відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувального комплексу «Ровесник») залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська Судді: М.М.Гімон М.Б. Гусак