Постанова Київський апеляційний суд № 759/9872/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/9872/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/5878/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Крилову Олену Леонідівну, на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Марко Я.Р., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : у травні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 39 068,25 грн. В обґрунтування позову зазначало, що з метою отримання банківських послуг, відповідач підписала заяву № б/н від 14.05.2012, згідно з якою отримала кредит у сумі 13 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте свої зобов`язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 39 068,25 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - - 16 970, 10 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 759, 90 грн, пені за прострочене зобов`язання - 10 251, 67 грн, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 750 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1836, 58 грн. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що відповідач особистим підписом засвідчила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку та згодна, що заява разом з цими документами складає договір. Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Вказував, що кредитний договір повністю відповідає вимогам закону щодо письмової форми правочину. Крім того судом не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі 755/7704/15ц. У разі незгоди з розрахунком, наданим позивачем, суд мав навести свій розрахунок заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Враховуючи ціну позову, а також ту обставину, що позивач, у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2012 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 виявила бажання про отримання зарплатної карти. Про отримання кредитної картки та відповідно ліміту кредитування анкета - заява даних не містить. Згідно розрахунку заборгованості, складеного самим позивачем загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 23.04.2019 становить - 39 068,25 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - - 16 970, 10 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 759, 90 грн, пені за прострочене зобов`язання - 10 251, 67 грн, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 750 грн. крім того, позивачем нараховано штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1836, 58 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачкою кредитного договору, видачі кредитних коштів, а також досягнення між сторонами умов щодо розміру кредиту, відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, строку дії договору. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови). Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, що між сторонами укладався кредитний договір, що відповідач отримала кредитну карту, які саме умови мали на увазі сторони підписуючи анкету - заяву. Із самої анкети - заяви вбачається, що відповідач отримала лише зарплатну карту. Будь - яких інших доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредитної карти позивач не надав. Відповідач також не надав доказів про те, які брала на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, строк договору тощо. Позивач також не надав будь - яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачці кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів, відкриття рахунків на ім`я відповідачки (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо). Самі по собі витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не є доказом ні укладення кредитного договору на умовах, на яких позивачем нарахована заборгованість, ні доказом отримання кредитних коштів відповідачкою. Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Оскільки будь - яких доказів передання грошових коштів відповідачу позивач не надав суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність позовних вимог. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не надав доказів про те, що відповідач на час підписання анкети - заяви достовірно знала про розмір процентів за користування кредитом та суму штрафних санкцій, а також про те, що відповідач взагалі отримувала кредитну карту та користувалася кредитними коштами. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивач до позовної заяви копію картки позичальника не долучив, у позовній заяві про строк дії картки не вказував, виписки з рахунків відповідачки, якщо такі відкривалися, не надав. У позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь - яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав. У апеляційній скарзі позивач вказує на те, що надав анкету-заяву, витяг з Умов, а також розрахунок заборгованості та вважає, що зазначені докази є достатніми на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів і розміру заборгованості. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Оскільки, як вказувалося вище, такі докази не підтверджують отримання кредиту відповідачкою, дату отримання кредитних коштів та умови, на яких такий кредит надавався, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд сам мав провести розрахунок заборгованості, то колегія суддів зазначає, що завданням суду є перевірка та оцінка доказів, наданих сторонами, а не створення доказів. Перевірити розрахунок, наданий стороною можливо лише тоді, коли матеріалами справи містять належні та допустимі докази як видачі кредитних коштів, так і умов кредитування. Проте таких доказів, як вказувалося вище позивач не надав. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього ж Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виходячи з положень даних норм колегією суддів відмовлено у прийнятті доказів від позивача на стадії апеляційного розгляду, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. Висновки суду першої інстанції відповідають висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає, за виключенням підстав, викладених у ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 19.05.2020. Головуючий Л.Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик