Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4677/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/4677/20 пров. № А/857/4618/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Носа С.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі, прийняте суддею Плахтій Н.Б. у місті Луцьк, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент соціальної політики Луцької міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної правовим актом, визнаним неконституційним,- встановив: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент соціальної політики Луцької міської ради про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 23171 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року, завданої законом, що визнаний неконституційним. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент соціальної політики Луцької міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної правовим актом, визнаним неконституційним. Суд виходив з того, що відповідно до статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Оскільки позивачем вимог про вирішення публічно-правового спору не заявлено, тому позовна вимога про стягнення майнової шкоди підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що посилання позивача на позицію Верховного Суду у справі № 686/6775/18 є помилковим, оскільки в ній досліджувались відмінні правовідносини ніж у цій справі. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права на підставі невірних висновків. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 686/6775/18. Також, судом першої інстанції не враховано, що спір у даній справі виник після звільнення позивача з посади службовця органів внутрішніх справ як і у вищевказаній постанові Верховного Суду, тому мають місце аналогічні обставини справ. Крім того, в суд першої інстанції з подібними позовами звернулось більше шести осіб, а тому суд мав підстави звернутися до Верховного Суду з клопотанням про відкриття провадження у зразковій справі. Просить скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення. Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Згідно ч.5 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відмовляючи ухвалою від 31.03.2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вимог про вирішення публічно-правового спору в розумінні ст. 21 КАС України не заявлено, а тому даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується цивільних відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК. Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи видно, що позов заявлений з приводу стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 23171 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року, завданої законом, що визнаний неконституційним. Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Статтею 1175 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 року у справі № 686/23445/17 висловлена позиція, що вимога відшкодувати матеріальну шкоду, завдану визнаним неконституційним актом, що заявлена особою, яка обіймала посаду публічної служби, має розглядатися судами у порядку адміністративного судочинства. Так, позивач є особою, яка проходила публічну службу, отримала статус інваліда війни 2 групи та мала право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Однак, позивач був позбавлений можливості її отримати через прийняття нормативно правового акту, який в подальшому був визнаний неконституційним. Позивач хоче отримати недоотриману допомогу, а не компенсацію чи іншу виплату, яка не стосується основної виплати. Оскільки, позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ (обіймав посаду публічної служби), враховуючи обов`язковість висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, тому являються помилковими висновки суду першої інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі 140/4677/20 скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді С. П. Нос Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 20.05.2020 року.