Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/974/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/974/22 пров. № А/857/5326/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія», на ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року про відмову у відкритті провадження (суддя Григорук О.Б., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не зазначена), в адміністративній справі №300/974/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії, встановив: У лютому 2022 року позивач ТОВ «Калуська соляна компанія» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Міністерства юстиції України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.01.2022р. №159/5 "Про задоволення скарги"; 2) скасувати реєстраційну дію від 19.01.2022р. №1001209950019002620, якою була скасована реєстраційна дія від 30.03.2020р. №11201070013002620. Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року відмовлено у відкритті провадження в цій адміністративній справі за позовом ТОВ «Калуська соляна компанія» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, вказавши, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції господарського суду. З цією ухвалою суду не погодився позивач ТОВ «Калуська соляна компанія» та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що спірні правовідносини у вказаній справі виникли у зв`язку із оскарженням рішення та дій суб`єкта владних повноважень з розгляду скарги Фонду державного майна на рішення та дії державного реєстратора по реєстрації змін у корпоративних правах позивача, а отже, у межах цієї справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності наказу відповідача. На підставі вказаного скаржник вважає, що у спірних правовідносинах відповідач виступає як суб`єкт владних повноважень, який законом наділений управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, в тому числі Великої Палати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №910/8424/17), справи щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами саме адміністративної юстиції. Така ж позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 20.05.2019р. у справі №826/9046/16. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 21.02.2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив незгоду з її доводами та просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Аналіз змісту наведених вище правових норм свідчить, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень. Водночас, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення. При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17. При цьому, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, спір, у якому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (дію чи бездіяльність) не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняте відповідачем рішення (дія чи бездіяльність), стосувалось прав іншої особи, а не позивача. Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством. Колегія суддів враховує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2020 у справі №640/20032/18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Колегія суддів враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що спір у справі, що розглядається, пов`язаний із незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" №159/5 від 19.01.2022 про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 30.03.2020 №11201070013002620 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором щодо ТОВ "Оріана-Еко" (код ЄДРПОУ 41136873) (а.с. 9). Із змісту цього наказу №159/5 від 19.01.2022 видно, що він винесений за результатами розгляду скарги Фонду державного майна України від 17.12.2021 року. Цим наказом відповідну скаргу задоволено, скасовано в Єдиному державному реєстрі реєстраційну дію від 30.03.2020 №11201070013002620 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, проведену щодо зменшення розміру статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» та затвердження розміру часток учасників: АТ «Оріана» та ТОВ «Калуська соляна компанія». Саме цей наказ №159/5 від 19.01.2022 оспорює позивач у заявленому адміністративному позові. Також колегія суддів враховує, що у заявленому позові позивач просить скасувати реєстраційну дію від 19.01.2022 №1001209950019002620, якою була скасована вищевказана реєстраційна дія від 30.03.2020 №11201070013002620. Суд зазначає, що вказані реєстраційні дії стосуються внесення змін до відомостей про юридичну особу (розміру статутного капіталу та розміру часток учасників). Тобто, позовні вимоги в цій справі пов`язані із вирішенні судом питання щодо правомірності визначення розміру статутного капіталу та затвердження розміру часток учасників ТОВ «Оріана-Еко» на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко» від 07.02.2020, і впливають на майнові права та інтереси третіх осіб. Таким чином, оскаржувані в цій справі рішення (наказ від 19.01.2022р.) та дії (реєстраційна дія від 19.01.2022р.) щодо скасування реєстраційних дій (реєстраційної дії від 30.03.2020р.) стосуються третіх осіб, а спірні правовідносини стосуються майнових (корпоративних) прав. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а, від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, від 03.11.2020 у справі №922/88/20 звернено увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК. Також необхідно зауважити, що справи, предмет спору в яких, як і у справі, яка розглядається, пов`язаний із оскарженням наказів Мін`юсту стосовно скасування рішень суб`єктів державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, неодноразово розглядались Великою Палатою Верховного Суду і постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18, якою висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питань, що можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб. Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України). Відповідно до статей 4, 5 ГПК України, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Таким чином, встановивши зміст і характер спору за позовом ТзОВ «Калуська соляна компанія», колегія суддів вважає, що спір, який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач приймаючи оскаржений наказ від 19.01.2022 року та вчиняючи оскаржену реєстраційну дію від 19.01.2022 року не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Такий наказ і реєстраційна дія були вчинені за зверненням (скаргою) іншої особи, а не позивача. Тобто, спір, що розглядається, не є публічно-правовим, а стосується захисту майнових (корпоративних) прав позивача та має розглядатися за правилами ГПК України. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний спір у справі не є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №821/1504/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2019 у справі №826/15468/17, від 06.02.2020 у справі №640/20032/18, від 21.12.2020 у справі № 640/12435/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №910/11688/19, від 14.01.2021 у справі №910/838/20, від 27.01.2022 у справі №826/14870/17. Щодо покликань скаржника на зазначену ним практику Верховного Суду, колегія суддів враховує, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №755/10947/17). Одночасно, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали від 21.02.2022 року про відмову у відкритті провадження не було допущено порушення норм процесуального права, що регулюють питання підсудності адміністративних справ. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржена ухвала суду від 21.02.2021 року про відмову у відкритті провадження винесена за результатами повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» залишити без задоволення. Ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №300/974/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький