Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 351/2480/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 351/2480/19 пров. № А/857/2905/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетин Андрія Ярославовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, прийняте суддею Микитюк Р.В., в м.Івано-Франківськ, в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження, у справі № 351/2480/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2017-2018 та стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2017-2018 рік в неналежному розмірі і, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов`язання виплатити недоплачені кошти. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Представник позивача адвокат Малетин А.Я. подав апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що управлінням соціального захисту населення Снятинської РДА позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з III групою інвалідності за 2017 - 90 грн, за 2018 - 90 грн, що підтверджено реєстрами виплат. Вважає неправильним висновок суду, що здійснюючи у 2017- 2018 роках нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, як особі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 90,00 грн відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначені діючим законодавством, а тому прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Такі висновки суду не тільки є неправильними, а й свідчать про те, що суд навмисне не застосував норми, які підлягали застосуванню. А саме Конституцію України та рішення Конституційного Суду України від 18.06.2018, яким відновлено соціальні гарантії постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому суд не врахував, що рішення Конституційного є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскарженим. Просить скасувати рішення. Звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що порядок та розміри виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначаються у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки іншого розміру такої допомоги у 2017 - 2018 році не встановлено, а стаття 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не визначає розміру такої допомоги. Просить залишити без змін рішення суду. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується фотокопіями посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 6). З 12.07.2001 позивач є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується експертним заключенням та довідкою № 041348 (а.с. 6). Розглянувши звернення позивача, Управління соціального захисту населення Снятинської РДА 25.10.2019 надало відповідь, оформлену листом № 1020/02-19/27, в якій зазначило, що щорічна допомога на оздоровлення за 2017 - 2018 роки виплачена у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З урахуванням викладеного, відповідач повідомив позивача про те, що щорічна грошова допомога на оздоровлення у 2017 - 2018 роках виплачена їй як інваліду ІІI групи відповідно до чинного законодавства України у розмірі 90,00 грн (а.с. 24). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, проводячи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інваліду ІІI групи, інвалідність якої пов`язана з наслідками аварії на ЧАЕС, діяв у відповідності до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розміри виплати вказаної допомоги на оздоровлення, виходячи з наступного. Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 2 статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що існувала після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року за № 107-VI, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам складала чотири мінімальні заробітні плати. Згідно Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону № 796-ХІІ та викладено її у наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Згідно Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, цей Закон набирає чинності з 01.01.2015, крім пункту 42 розділу I цього Закону (щодо Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру»), який набирає чинності з 25.04.2015. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї від 21.04.2016 № 1339-VIII, який набрав чинності з 22.05.2016, статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції: «Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою». Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону № 796-ХІІ не містила положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам у відповідних розмірах кратних до мінімальної заробітної плати. Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до пункту 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року за № 760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 за № 562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам складає 90 гривень. Судом першої інстанції також встановлено, що нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснена позивачці як інваліду ІІІ групи у розмірі 90,00 грн, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №

562. Суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки починаючи з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону № 796-ХІІ не містить положень щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема інвалідам III групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, то виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення здійснено відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2017, 2018 роки законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також суд вірно вважав, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що встановлені Кабінетом Міністрів України розміри щорічної допомоги на оздоровлення звужують та зменшують обсяг її прав, гарантованих статтею 22 Конституції України, оскільки Законом України від 28 грудня 2014 року за № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, за нормами якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру щорічної допомоги на оздоровлення були делеговані Кабінету Міністрів України та які неконституційними не визнавались. У рішенні за № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. У рішенні від 17.10.1986 року в справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини». У рішенні від 09.10.1979 року в справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 року висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою. Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не суперечить положенням Конституції України, а тому підставно відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі. керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетин Андрія Ярославовича - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі № 351/2480/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. Б. Заверуха О. І. Мікула