LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/1638/20

від 07.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1638/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 р. у справі № 160/1638/20 (м. Дніпро, суддя першої інстанції Горбалінський В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 р. роз`єднано у самостійні провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально міської районної у м. Кривому Розі ради про зобов`язання вчинити певні дії. В позовній заяви позивач просив суд: - визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2019 рік ОСОБА_1 учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ- протиправними; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради нарахувати та виплатити у порядку ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР інваліду війни ІІ групи ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 рік у сумі - 20 745 грн.; - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2019 р. у сумі - 20 745 грн. на користь інваліда війни ІІ групи ОСОБА_1 у порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996р. № 230/96-ВР. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 р. у справі № 160/1638/20 в задоволенні позовних вимоги відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі позивач посилається на доводи позовної заяви, просить задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначає, що ОСОБА_1 була призначена та виплачена в повному обсязі відповідно до чинного законодавства України щорічна допомога на оздоровлення за 2019 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.12). ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має статус особи з інвалідністю ІІ групи (а.с.12). У березні 2019 року ОСОБА_1 у було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2019 рік в розмірі 120,00 гривень, що підтверджується довідкою про отримання допомоги № 1566 від 24.02.2020 року (а.с.32). Листом від 04.06.2019 № Р-461-П Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради повідомило позивача про те, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та стали інвалідами ІІ групи визначено Постановою КМ України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і розмір такої допомоги становить 120 грн. (а.с.8). Правомірність відмови відповідача у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі більше ніж 120,00 гривень відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, є предметом спору в цій справі. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 01.01.2015 ст. 48 Закону №796-XII не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат. Зазначені зміни не визнані неконституційними та є чинними. 01.01.2015 р. ст. 48 вказаного Закону діє в іншій редакції, згідно з якою компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ), який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» даний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або

3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів від 02 грудня 1992 року № 674 затверджено Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 674). Положення пункту 1 Порядку№ 674 визначає умови віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, а також громадян, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, до 1, 2, 3 категорії, встановлених статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, позивач, будучи ліквідатором наслідків радіаційної аварії на Чорнобильській АЕС,1 категорії, має право на відповідний соціальний захист та отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що існувала після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, щорічна допомога на оздоровлення зазначеній категорії осіб складала 5 мінімальних заробітних плат. Разом з тим, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і, починаючи з 01 січня 2015 року, стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містила положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам у відповідних розмірах кратних до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року №3рп/2012 встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до частин 2 та 3 статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Приведена правова норма не визнавалась неконституційної, тому має застосовуватися до правовідносин щодо виплати особам, які мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такої допомоги. Відтак, розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі Порядок № 760), пунктом 2 якого визначено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян. Пунктом 10 Порядку № 760 встановлено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю I і II групи 120 гривень. Кабінетом Міністрів України не приймалось інших рішень про встановлення розміру щомісячної допомоги на оздоровлення, тому у 2019 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється у розмірі 120 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України №

562. Враховуючи викладене, у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 року у справі № 202/4104/17, від 18.01.2019 року у справі № 554/7879/16-а, від 13.11.2019 у справі №193/876/16-а. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, правового значення не мають та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, тому немає підстав для його скасування. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 р. у справі № 160/1638/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова в повному обсязі складена 07.10.2020р. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»