Постанова 4851 № 440/612/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Чеснокова А.О. 20 травня 2020 р.Справа № 440/612/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Старосуда М.І. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанов, - В с т а н о в и л а: 04.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. про відкриття виконавчого провадження № 60457357 та про арешт коштів боржника ВП № 60457357 від 26.12.2019 року. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки відповідачем відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи або знаходження його майна. Також, посилався на протиправність постанови про арешт коштів боржника, у зв`язку з тим, що відповідачем не було враховано обмеження та особливості порядку відрахування із заробітної плати боржника, натомість оскарженою постановою обмежено доступ до всіх грошових коштів у вигляді заробітної плати, які надходять на розрахунковий рахунок, який відкритий в ПАТ «Укргазбанк», чим фактично позбавлено його засобів для існування. Вказував, що копію оскаржуваної постанови про арешт коштів отримав 30.01.2020 у відділенні №323/16 в ПАТ «Укргазбанк», а постанова про відкриття виконавчого провадження та будь-які документи у вказаному виконавчому провадженні на адресу позивача не надходили. У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідач вказував, що приватним виконавцем правомірно винесена постанова про арешт коштів боржника, так як у постанові зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику», тому, у зв`язку з прийняттям ПАТ «Укргазбанк» постанови про арешт коштів боржника, арештовані рахунки не є рахунками із спеціальним режимом використання або іншими рахунками, звернення стягнення на які заборонено законом. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 з підстав, установлених ст. 123 КАС України, залишено без розгляду. Висновок суду вмотивований тим, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду із даним позовом. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що до отримання копії постанови про арешт коштів 30.01.2020 у відділенні №323/16 в ПАТ «Укргазбанк» йому не було відомо у зв`язку з чим заблоковано рахунок, на підставі якого документа та в рамках якого виконавчого провадження. Вказував, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання ним постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, а також відсутні докази направлення йому вказаних постанов. Посилався на те, що заява від 15.01.2020 з проханням зняти арешт з рахунку не можна вважати фактом обізнаності про відкриття виконавчого провадження до 15.01.2020, оскільки вказана заява не містить інформацію про номер виконавчого провадження та обізнаність про існування вказаних постанов. Наголошував на тому, що судом не було вжито жодних заходів з метою з`ясування питання дійсної дати отримання ним оскаржуваних постанов, дати коли позивачу стало відомо про існування виконавчого провадження № 60457357 чи спростування інформації про те, що він отримав вказані постанови 30.01.2020. У відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов, відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку про її обґрунтованість, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України). Згідно з частиною другою статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1 ст. 123). Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123). Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123). Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121). Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Як установлено судовим розглядом, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. від 30.10.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Незнайко Є.В. № 5941, виданого 21.09.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 44.120,95 грн /т. 1, а.с. 103-104/. 30.10.2019 означена постанова скерована відповідачем на адресу позивача /т. 1, а.с. 102/. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.В. від 26.12.2019 накладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, у ПАТ «Укргазбанк», та належать позивачу ОСОБА_1 /т. 1, а.с. 107-108/. 26.12.2019 означена постанова скерована відповідачем на адресу позивача /т. 1, а.с. 106/. Колегія суддів зауважує, що доказів отримання позивачем вказаних постанов матеріали справи не містять. 15.01.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скасувати арешт з його особистого поточного рахунку № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що на даний рахунок перераховується заробітна плата ВЧ А0177, тобто він є виключно зарплатним рахунком /т. 1, а.с. 112/. Листом від 21.01.2020 відповідач повідомив позивача про те, що арешт із даного рахунку, відкритого в ПАТ «Укргазбанк», буде знятий у разі надходження від банка документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунках, заборонено звертати стягнення /т. 1, а.с. 114/. Відповідно до листа ПАТ «Укргазбанк» від 03.03.2020 № 522/284/2020, позивач ОСОБА_1 30.01.2020 звертався до відділення 323/16 Полтавської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» з приводу отримання інформації про причини блокування його зарплатної картки. Останньому роз`яснено, що на грошові кошти, які перебувають на його поточному рахунку накладено арешт відповідно постанови про арешт коштів боржника, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 26.12.2029 (ВП № 60457352), та надано роздруківку фотокопії постанови /т. 1, а.с. 197, 198/. За наведених обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний про існування оскаржуваних постанов приватного виконавця, як підстав накладення арешту на грошові кошти на його банківському рахунку ще до 15.01.2020 за відсутності відповідних доказів, що підтверджують цей факт. Таким чином, колегія суддів вважає, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач повинен був дізнатися та дізнався 15.01.2020. Разом з тим, суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини у справі. У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Делькур проти Бельгії» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві, у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 Конвенції не відповідало б меті та призначенню цього положення. Приходячи до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що застосування процесуального обмеження, тобто залишення адміністративного позову без розгляду з причини пропуску ним фактично восьмиденного строку звернення до суду із даним позовом, за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, тобто права на справедливий суд. Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки судом першої інстанції зазначені вище обставини залишені поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовує ухвалу суду та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року). Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272 292, 293, 308, 310, 313, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанов направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складений і підписаний 20 травня 2020 року.