Постанова 4851 № 520/7328/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Горшкова О.О. 02 листопада 2020 р.Справа № 520/7328/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про скасування постанов, - в с т а н о в и л а: 09.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. (далі приватний виконавець) про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2020 року за № 61572171, постанову про арешт коштів боржника від 18.03.2020 року за № 61572171, постанову про арешт майна боржника від 18.03.2020 року за № 61572171. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови приватного виконавця є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ стосовно боржника, яким є фізична особа, тільки за місцем проживання, перебування цього боржника, у межах відповідного виконавчого округу. Отже, оскільки вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич В.Л. є місто Київ, позивач просить задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі. Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов приватний виконавець вказує, що оскаржувані позивачем постанови прийняті у відповідності до норм діючого законодавства, а відтак скасуванню не підлягають. При цьому, відповідно до наданого разом із заявою про примусове виконання рішення виконавчого напису № 3859 від 14.03.2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . Відтак, відповідач вважає, що мав усі законні підстави для прийняття виконавчого документу та відкриття щодо його виконання виконавчого провадження № 61572171. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року (рішення ухвалено у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем. Судом проведений розподіл судових витрат: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. Висновок суду вмотивований тим, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов від 18.03.2020 року у ВП № 61572171 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі Закон № 1404-VIII), а тому, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі приватний виконавець, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує аналогічними доводами, що наведені нею у відзиві на позов. На час розгляду справи позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Згідно зі ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги приватного виконавця, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII). Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ). Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Відповідно до частин 1, 2, 3, б статті 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1403-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Зі змісту наведеної норми убачається, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VІІІ). При цьому, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ч. 6 цієї статті фізична особа може мати кілька місць проживання. За визначенням ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон № 1382-IV) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; < >. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання (пункт 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207). Згідно із п. 7 цих Правил реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон № 3425-XII) та іншими актами законодавства (частина 1 статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій). Підпунктами 5.1, 5.2 пункту 5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій установлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (підпункт 5.1). Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2). Як установлено судовим розглядом, 17.03.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява ТОВ «ФІНФОРС» про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 14.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., за № р. 3859, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 17.770,79 грн. Адреса місця реєстрації боржника у заяві зазначена: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 /а.с. 61/. Матеріали ВП № 61572171 посвідчують ту обставину, що виконавчий напис № 3859 від 14.03.2020 року виконаний на спеціальному бланку нотаріальних документів та прикріплений до договору № 238739-А, що укладений 05.04.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ФІНФОРС» /а.с. 60-106/. Як убачається із договору кредиту, при його укладенні позивач ОСОБА_1 надавала паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 29.01.1998 року ГОМ Дзержинського РВ ХМУ УМВД України, та повідомляв адресу своєї реєстрації АДРЕСА_1 /а.с. 62/. Відповідно до ст. 3 Закону № 1382-IV документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_1 надала копію паспорту у формі ID карти № НОМЕР_2 , виданого 19.12.2018 року, а також довідку про реєстрацію місця проживання, з якої вбачається, що за відомостями Виконавчого комітету Дергачівської міської ради зареєстроване місце проживання позивача з 20.05.2019 року є АДРЕСА_1 /а.с. 14, 15/. Колегія суддів зазначає, що жодних даних, які посвідчують визначене приватним нотаріусом у виконавчому написі про те, що місцем проживання/перебування позивача є квартира АДРЕСА_5 судам першої та апеляційної інстанції не надано. Крім того судам першої та апеляційної інстанції не надано, доказів, які б посвідчували факт знаходження майна, у тому числі банківських рахунків, ОСОБА_1 у межах виконавчого округу м. Києва. Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у даному випадку (за наявності двох адрес, одна із яких знаходиться в іншому виконавчому окрузі), приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження без з`ясування питання дійсного місця проживання/перебування боржника ОСОБА_1 приватний виконавець свідомо не виключає можливості порушення ним приписів ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII. В свою чергу, таке рішення не відповідає критерію законності, визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України. За наведених обставин, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню. Крім наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за відсутністю підстав для відкриття виконавчого провадження, протиправністю постанови приватного виконавця від 18.03.2020 року за № 61572171 про відкриття виконавчого провадження, наступні постанови приватного виконавця, у тому числі постанова про арешт коштів боржника від 18.03.2020 року за № 61572171, постанова про арешт майна боржника від 18.03.2020 року за № 61572171 є також протиправними та підлягають скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги приватного виконавця на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 287, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова складена і підписана 02 листопада 2020 року.