Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/5214/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року справа №360/5214/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Рєзніченко Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 360/5214/19 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О., складене в повному обсязі 04 лютого 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач, податковий орган), в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 07 листопада 2019 року № Ф-16661-17 на суму 33910,80 грн. В обґрунтування позову зазначає, що підставою для нарахування з 01.01.2017 по 31.10.2019 зазначеної заборгованості (недоїмки) з ЄСВ стало те, що позивач є фізичною особою-підприємцем та одночасно самозайнятою особою, що проводить незалежну професійну діяльність, а отже має подавати звітність з єдиного внеску та сплачувати ЄСВ окремо за кожним з цих видів діяльності. Зазначає, що позивач зареєстрований 19 травня 2004 року як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності за КВЕД - код 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й управління, який включає діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Діяльність арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснює на підставі ліцензії Міністерства юстиції України від 24.11.2006 № 216-50/2253 серії АВ № 158472, ліцензії Міністерства юстиції України від 07.12.2011 серії АВ № 600564 без обмеження строку дії. На підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №457/5 ліцензія, видана позивачу замінена на свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 17.07.2013 № 636, без обмеження строку дії. Вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності. Зазначає, що не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник. Звертає увагу суду, що як фізична особа-підприємець, з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - арбітражний керуючий позивач взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків і зборів 19.05.2004 за № 2049, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.07.2013 № 1312120700210. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 07 листопада 2019 № Ф-16661-17, якою визначено ОСОБА_1 суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 33910,80 грн.Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано, що відповідно до Закону № 2464 фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ. Посилаючись на Закон № 2343, Порядок формування та подання страхувальниками звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 435, зазначає, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти, отже зобов`язані сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності, що відповідає висновку викладеному Державною фіскальною службою України. Звертає увагу суду, що з метою внесення змін було позбавлено пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. На думку податкового органу, виключення вказаної норми із Закону № 1669 дає підстави вважати, що положення п. 9-4 розділу VIII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 також втратили чинність з 01 січня 2016 року та в період з 01.01.2017 по 31.10.2019 Законом № 1669 не скасовувались обов`язки, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464. Вважають, що суд не врахував пропущення позивачем строку звернення до суду, що є порушенням ст. 123 КАС України. Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, позивач до суду не прибув. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 19.05.2004 №23900170000002141, основним видом діяльності КВЕД є: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.05.2012 та від 04.02.2020 № 1006282570 (а.с. 28, 73-74). Позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що підтверджено копіями ліцензій від 07.12.2006 серії АВ № 158472, від 07.12.2011 серії АВ № 600564, свідоцтва від 17.07.2013 № 636 (а.с. 29, 30, 31). Позивач, як фізична особа-підприємець перебуває на обліку в Рубіжанській ОДПІ Луганської області ДПС відповідно до наявних в матеріалах справи заяви від 18.07.2013, довідки про взяття на облік платника податків від 19.07.2013 № 1312120700210, свідоцтва платника єдиного податку. (а.с. 34, 35). Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31 жовтня 2019 року за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 33910,80 грн., у тому числі за: 2017 рік 8448,00 грн., строк сплати якого 02.05.2018; 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.04.2018; 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.07.2018; 2 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.07.2018; 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.10.2018; 3 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.10.2018; 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого 21.01.2019; 4 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн., строк сплати якого 21.01.2019; 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати якого 19.04.2019; 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати якого 19.07.2019; 3 квартал 2019 року 2754,18 грн., строк сплати якого 21.10.2019 (а. с. 56, 57, 58-59). ГУ ДПС у Луганській області станом на 31.10.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-166661-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 33910,80 грн., у тому числі, недоїмка 33910,80 грн. (а.с. 13, 20). Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.12.2018 про звільнення від обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (а.с. 38). Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (далі - Розпорядження № 1053-р) та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (далі - Розпорядження № 1275-р), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (далі - Порядок № 435), Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162). Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464. Так, згідно пункту 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464). Частиною першою ст. 2 визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Як встановлено частиною другою цієї статті, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. За змістом частини першої статті 5 Закону № 2464 облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Приписами статті 9 Закону № 2464-VI визначено: - сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята); - єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); - платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма); - єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята). Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Згідно частини другої статті 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб. Відповідно до статті 5 Закону № 2464 та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок № 1162, який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Як передбачено пунктом 2 розділу 1 Порядку № 1162, цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску. Згідно пункту 3 розділу І Порядку № 1162 порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464. Згідно пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску. Згідно пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755). Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №

755. Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку Згідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Із аналізу зазначених норм слідує, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому, Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Як вірно зазначив суд першої інстанції, аналіз положень Порядку № 1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у контролюючого органу як фізична особа-підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, із заявою за формою 1-ЄСВ про взяття на облік платників єдиного внеску як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, до контролюючого органу не звертався. Отже, суд дійшов вірного висновку, що позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 520/3939/19. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску протягом 2018 року. Як свідчать матеріали справи, на час виникнення спірних правовідносин 2017-2019 роки, позивач перебував та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Згідно статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р та № 1275-р затверджено перелік населених пунктів Луганської області, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Рубіжне. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI. Отже, позивач звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції. Як вірно зауважив суд першої інстанції, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває. Матеріали справи свідчать, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-16661-17 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу. Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як встановлено під час розгляду справи, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є неприйнятними. Таким чином, вимога ГУ ДПС у Луганській області від 07.11.2019 № Ф-16661-17 на загальну суму 33910,80 грн. не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд не приймає до уваги з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що спірну вимогу направлено позивачу поштовим відправленням 08.11.2019 та отримано останнім 28.11.2019 (а.с. 60). Суд першої інстанції при розгляді справи, прийняв до уваги, що згідно з посвідченням про відрядження позивач згідно з наказом від 22 листопада 2019 року № 7 був відряджений до м. Харкова та м. Одеси терміном на 12 днів, вибув із міста Рубіжне 25 листопада 2019 року та прибув до міста Рубіжне тільки 06 грудня 2019 року (а.с. 24). Дослідженням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача, судом було з`ясовано, що поштове відправлення із вимогою про сплату боргу направлено відповідачем за місцем проживання позивача, яке вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак згідно з відповідними штампами у паспорті позивач знятий з реєстрації за цим місцем проживання з 27.04.2017 (а.с. 12). З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що твердження позивача про отримання оскаржуваної вимоги тільки 07 грудня 2019 року у повній мірі підтверджені. До суду з цим позовом позивач звернувся 10 грудня 2019 року, тобто із дотриманням 10-денного строку, встановленого Законом № 2464 на оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 360/5214/19 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 19 травня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді Т.Г. Арабей І.Д. Компанієць