Постанова 4855 № 320/495/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/495/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.09.2018 № Ф-5260/10-36-52-03 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 7864,17 грн. та від 09.11.2018 № Ф-143980-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 11959,47 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно виніс оскаржувану вимогу, оскільки позивач звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, оскільки перебував на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту, де проводилась така операція. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.09.2018 № Ф-5260/10-36-52-03 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 7864,17 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.11.2018 № Ф-143980-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 11959,47 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить замінити відповідача по справі його правонаступником, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 та розпорядження № 682-р від 21.08.2019. Тобто, функції з реалізації державної податкової політики на разі виконуються Державною податковою службою України, натомість, здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе замінити відповідача по даній справі - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377). Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , з 15.06.1995 по 20.01.2016 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, та перебував на обліку, як платник податків, в ДПI в Артемівському районі м. Луганськ ГУ ДФС у Луганській області. 02.05.2018 позивач зареєструвався, як фізична особа-підприємець, та став на облік, як платник податків, в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. 10.09.2018 ГУ ДФС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5260/10-36-52-03, відповідно до якої, позивач згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», станом на 10.09.2018, має заборгованість зі сплати недоїмки у розмірі 7864,17 грн. 09.11.2018 ГУ ДФС у Київській області також складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-143980-52, відповідно до якої, позивач згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», станом на 31.10.2018, має заборгованість зі сплати недоїмки у розмірі 11959,47 грн. Не погоджуючись із зазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки), вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку й здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, не застосовується відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Крім того, судом першої інстанції було враховано рішення Верховного Суду від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18). Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Так, у силу приписів ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Проте, слід врахувати, що Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 93 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу». Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п.

94. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Місто Луганськ, де позивач перебував на обліку, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне). З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Таким чином, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція. Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI. Зміст норми п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ, не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ. З наданих до суду інтегрованих карток платника, слідує, що спірні рішення органу доходів і зборів прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що перебував на обліку в м. Луганськ (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), тобто, в період проведення антитерористичної операції (боргові зобов`язання, визначені у вказаних вимогах, зокрема, охоплюють період, упродовж якого позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів в зоні АТО та набув право на тимчасове звільнення від відповідних зобов`язань). Станом на дату розгляду справи по суті, відповідного Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт, лише змінив формат її проведення. Крім того, щодо існування у позивача заборгованості за 2018 рік, слід врахувати, що з наданих податковим органом документів слідує, що така заборгованість за 2018 рік зі сплати єдиного соціального внеску у позивача наразі відсутня, оскільки 16.01.2019 (до подання позовної заяви), позивачем було сплачено 6552,48 грн. Так, позивач перебуває на обліку в Броварській ДПІ з 02.05.2018, а тому, сума податку, який мав бути сплачений позивачем складає з травня по грудень (8 * 819,06) = 6552,48 грн., що і було сплачено, з огляду на що, на дати складання вимог від 10.09.2018 року № Ф-5260/10-36-52-03 та від 09.11.2018 року № Ф-143980-52, у нього була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка підлягала сплаті/стягненню саме на той момент. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Також, судом першої інстанції цілком обгрунтовано було враховано висновки Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18). Щодо посилань апелянта на подання заяви, як обов`язкової підстави для звільнення від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, колегія суддів вказує на те, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов`язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. Покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи, повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко