LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851440/3890/19

від 28.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 р.Справа № 440/3890/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., представника відповідача Тур Н.І розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.12.19 року по справі № 440/3890/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив скасувати рішення від 07.10.2019 №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у загальній сумі 6 830,28 грн, у тому числі штраф у сумі 3072,24 грн у розмірі 20% за період з 01.01.2015, а також пеню у сумі 3758,04 грн, що становить 0,1% розміру суми недоїмки за період з 20.10.2015 до 22.10.2018. В обґрунтування позовних вимог заявник вказує на обставини порушення його прав через безпідставне, як на його думку, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ним єдиного внеску, обов`язок зі сплати якого на позивача не поширюється в силу приписів пункту 94 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Наголошував на ігноруванні відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №440/4694/18, яке набрало законної сили та яким скасовано попереднє рішення про застосування штрафних санкцій та пені за подібних обставин. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0041095133. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні та надав пояснення аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.10.1997, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 08.10.1997 позивача взято на облік як платника податків у Луганській ОДПІ, у зв`язку зі зміною місця проживання з 08.10.2015 ОСОБА_1 взято на обік як платника податків в Кременчуцькій ОДПІ, з 01.01.2012 по даний час позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності (І група). 25.10.2018 ГУ ДФС України у Полтавській області прийнято рішення №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 164,06 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 16.01.2017, штраф у розмірі 760,76 грн. (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 2437,84 грн. (0,1 % суми недоїмки). Не погоджуючись з прийнятим щодо нього рішенням, позивач оскаржив його до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 №440/4694/18 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.10.2018. Під час розгляду справи №440/4694/18 судом встановлено, що у зв`язку із зарахуванням контролюючим органом коштів, які сплачувалися позивачем, починаючи з 12.10.2015 по зобов`язанням зі сплати єдиного внеску за період з 08.10.2015 у рахунок погашення заборгованості, що рахувалася за позивачем згідно з даними інтегрованої картки за період з 20.07.2014 по 30.09.2015 та внаслідок чого у позивача у подальшому виникла несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, строк сплати якої припадав на період і після 08.10.2015 (переходу на облік як платника податків до Кременчуцької ОДПІ), 25.10.2018 ГУ ДФС України у Полтавській області прийнято неправомірне рішення №0003285113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі 164,06 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 16.01.2017 штраф у розмірі 760,76 грн. (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 2437,84 грн. (0,1 % суми недоїмки). Вказане рішення суду набрало законної сили 27.05.2019. Згідно інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 , сплачені позивачем своєчасно кошти за грошовими зобов`язаннями з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зараховувалися контролюючим органом в порядку черговості на погашення заборгованості, що рахувалася за позивачем за період до 30.09.2015, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_1 у подальшому виникло прострочення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, строк сплати якої припадав і після 08.10.2015 (переходу на облік як платника податків до Кременчуцької ОДПІ), у зв`язку з чим 07.10.2019 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 3072,24 грн за період з 20.10.2015 до 22.10.2018 та нараховано пеню у розмірі 3758,04 грн (0,1 % суми недоїмки). Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДПС у Полтавській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі - Закон №2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI). Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску. Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Таким чином, згідно з наведеними положеннями Закону на фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обов`язок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Згідно з ч.11 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VІІ). Статтею 1 цього Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 93 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу". Згідно з пунктом 2 Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", пункт 93 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважати пунктом

94. Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI. З урахуванням абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункт 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Судом встановлено, що спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0041095133 за період проведення антитерористичної операції прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, який до 08.10.2015 перебував на обліку в Луганській ОДПІ, тобто на обліку в органі доходів і зборів, що розташований в м. Луганськ (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція). Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, тобто за період з 14.04.2014 по 08.10.2015 (дата переходу позивача на облік до Кременчуцької ОДПІ). Так, з урахуванням приписів абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункту 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно до статті 10 Закону №1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Статтею 141 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини. Також в абзаці 2 пункту 93 (у подальшому пункт 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Зміни до Закону №2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII. Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов`язків застосовують приписи Закону №2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII. Як свідчать письмові докази, 04.10.2016 позивач звертався до Кременчуцької ОДПІ із заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій, до якої додавав сертифікат Полтавської торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5462 (а.с. 61), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території Луганської області. Водночас, єдина підстава для звільнення від виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску передбачена пунктом 93 (у подальшому пункт 94) розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов`язку подання сертифікату Торгово-промислової палати України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України, як передумови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів. Щодо подання заяви, як обов`язкової підстави для звільнення від виконання обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, колегія суддів звертає увагу на те, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов`язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Законом №911-VIII із Закону № 1669-VIІ виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ пункт 93 (у подальшому пункт 94), оскільки безпосередньо до Закону № 2464-VІ відповідні зміни не вносились. Отже, пункт 93 (у подальшому пункт 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ залишився чинним. Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Колегія суддів зауважує, що спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічний висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 24 листопада 2015 року в справі 816/1229/14. Отже ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є обґрунтованими, одночасно суд першої інстанції вмотивовано дійшов висновку про обрання способу захисту прав позивача відмінного, від зазначеного безпосередньо у позовних вимогах, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0041095133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року по справі № 440/3890/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 03.02.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»