Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4557/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року справа №360/4557/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 360/4557/19 (головуючий І інстанції Захарова О.В., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу від 21.08.2019 року № Ф-56554-52 у розмірі 23785,08 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, винесену у відношенні ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23785,08 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с. 51-55). Відповідач, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року та залишити позов заявника без розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що сума боргу за ОСОБА_1 у розмірі 23785,08 грн, складається з 8448,00 грн - за 2017 рік; 2457,18 грн - І квартал 2018 року; 2457,18 грн - II квартал 2018 року; 2457,18 грн - III квартал 2018 року; 2457,18 грн - IV квартал 2018 року; 2754,18 грн - І квартал 2019 року; 2754,18 грн - II квартал 2019 року. Відповідач зазначає, що станом на 31.07.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52 на суму заборгованості 23785,08 грн. Вважає, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду у даній категорії справ. Також зазначив, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», втратили чинність згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII. Вказана норма проіснувала в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 15.09.2014 року до 01.01.2016 року, внаслідок її виключення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 28.12.2015 року. На думку апелянта, недодержання правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати а відтак і визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу (а.с. 60). Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року зокрема замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Луганській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Луганській області (а.с. 82). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 адвокатом 15.04.2015 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Харківської області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку, Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку, платник єдиного внеску (а.с. 7, 8, 9, 31). На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДПС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, яка утворилась станом на 31 липня 2019 року складає 23785,08 грн (а.с. 6, 30). З розрахунку заборгованості та облікової картки платника податків вбачається, що станом на 31.10.2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність). Так, єдиний соціальний внесок по коду класифікації доходів бюджету 71040000 нараховано: - по строку сплати 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн; - по строку сплати 02.05.2018 року у сумі 8448,00 грн; - по строку сплати 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн; - по строку сплати 19.10.2018 року у сумі 2457,18 грн.; - по строку сплати 21.01.2019 року у сумі 2457,18 грн; - по строку сплати 19.04.2019 року у сумі 2754,18 грн; - по строку сплати 19.07.2019 року у сумі 2754,18 грн; - по строку сплати 21.10.2019 року у сумі 2754,18 грн (а.с. 28-29). Вимога Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52 повернута відділенням поштового зв`язку на адресу Головного управління ДФС у Луганській області 03.10.2019 року (а.с. 30). 09 жовтня 2019 року позивачем особисто отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, про що свідчить особистий підпис позивача на корінці вимоги (а.с. 30). Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач звернувся до суду про її скасування. Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо пропущення десятиденного строку звернення позивача до суду виходячи з наступного. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року у зазначеній справі задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування спірної вимоги за поважними причинами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції при вирішенні вказаного клопотання, оскільки позивач, з огляду на приведені їм обставини(адреси реєстрації, роботи, податкового обліку, порядок та час фактичного отримання спірної вимоги), не мав можливості вчасно звернутися до суду з причин, які не залежали від його волі. Суд апеляційної інстанції також вважає помилковим твердження апелянта стосовно законодавчої неточності, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону виходячи з наступного. Закон України від «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464). Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке: - сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої); - єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої); - платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої); - єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої). Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464). З аналізу викладеного вбачається, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Проте, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон № 1669). Так підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратив чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області. Разом з тим, у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464. Відтак, для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008. Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились. Виходячі з аналізу викладених норм законодавства та встановлених обставин справи апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав у задоволенні позову, оскільки факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464, якою є спірна вимога. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 360/4557/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 360/4557/19 - залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 15 квітня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19). Суддя-доповідач: І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Г.М. Міронова