Постанова 4850 № 360/5322/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року справа №360/5322/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Рєзніченко Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 р. у справі №360/5322/19 (головуючий І інстанції Ірметова О.В., повний текст складено 03.02.2020р. в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року адвокат Сутковий А.М. (далі - представник позивача), що діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-6324-17 від 07.11.2019 року. В обґрунтування позову зазначив, що в силу закону, п.9-4 Розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його звільнено, у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-6324-17 від 17.11.2019 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 45824,82 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано, що станом на 14.04.2014 року у боржника існувала заборгованість в сумі 10614,19 грн. Крім того, п.п. «у» п.п. 83 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440 виключено пункт 9-4 розділу VІІІ Закону № 2464. Також звертає увагу суду, щодо порушення позивачем строку на оскарження в судовому порядку оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Під час апеляційного розгляду предстаник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги. Позивач та його представник до суду не прибули, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів, яке залишено без задоволення. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Сєвєродонецькою міською радою Луганської області за № 23830170000009083, в стані припинення не перебуває. Перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Луганській області, Сєвєроддонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку (а.с. 6). 07 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-6324-17, у якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2019 року загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становить 45824,82 грн, з яких 45824,82 грн. недоїмка, 0,00 грн. штраф, 0,00 грн - пеня (а.с. 4). Відповідно до інтегрованої картки платника податку сума боргу з єдиного внеску складається із перехідного сальдо в розмірі 6933,54 грн., ІІІ квартал 2013 року в розмірі - 1194,03 грн., ІV квартал 2013 року - 1218,67 грн., І квартал 2014 року - 1267,95 грн., ІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн., ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн., ІV квартал 2014 року - 1267,95 грн., І-ІV квартал 2015 року - 5293,88 грн., І-ІV квартал 2016 року - 3797,64 грн., І-ІV квартал 2017 року 4224,00 грн., І-ІV квартал 2018 року - 9828,71 грн., І-ІІІ квартал 2019 року - 8262,54 грн. (а.с. 34-37). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі Закон № 2464), за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на проведення антитерористичної операції, унеможливлює формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. За змістом пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. 2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VІІ, який набув чинності 15 вересня 2014 року. Цей Закон прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) або переселилися з неї під час її проведення. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІІ розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.». Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» відбулося зі зміною нумерації пункту 9-3 на пункт 9-4. За положеннями Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту перебування платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО. На підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначену норму було виключено із Закону №1669-VII. Разом з тим, наведена норма у незмінному вигляді збережена в Законі №2464-VI та продовжує свою дію. Перебування позивача на обліку в Сєвєродонецьком управлінні ГУ ДФС у Луганській області, тобто на території проведення АТО підтверджується матеріалами справи та не є спірним. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови продовження його перебування на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція. При цьому, позивачем своєчасно подано заяву про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску, що свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у вказаний періоді за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №805/930/16-а, від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а, від 16 квітня 2019 року у справі №812/5/17, від 21 серпня 2019 року у справі №360/137/19, від 8 жовтня 2019 року у справі №805/2437/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі № 812/339/16, від 02 квітня 2020 року у справі №360/1546/19. Посилання відповідача на п.п. «у» п.п. 83 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 44о, яким виключено пункт 9-4 розділу VІІІ Закону № 2464 є неприйнятними, оскільки редакція цього Закону діє з 14.02.2020 року, в той час як спірна вимога сформована відповідачем 07 листопада 2019 року станом на 31 жовтня 2019 року. Доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права в частині порушення позивачем строку на оскарження спірної вимоги не приймаються судом до уваги, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи досліджено це питання. Суд правомірно застосував практику Європейського суду з прав людини та дійшов правомірного висновку що строк пропуску звернення до суду на один день є незначним, тому не можуть позбавити позивача права на належний судовий захист та відповідно доступ до правосуддя. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 р. у справі № 360/5322/19 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 19 травня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді: Т.Г. Арабей І.Д. Компанієць