Постанова Запорізький апеляційний суд № 937/1146/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/369/20 Єдиний унікальний № 937/1146/20 Головуючий в 1-й інстанції Іваненко О.В. Категорія ст. 164 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши клопотання захисника Зінченко Є.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке викладено в апеляційній скарзі, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого КУ «ТМО» Обласний центр ЕМД та медицини, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення. Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 420 грн. 40 коп. Як зазначено в постанові, 04.02.2020 року о 11-50 годині по вул. Каховське шосе 4 в м. Мелітополь при перевірці водія т/з ОСОБА_1 , який надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі т/з Gelly д/н НОМЕР_1 , виявлено порушення здійснення господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, а також без одержання ліцензії на перевезення пасажирів, що передбачено ст.58 ГК України. Захисник Зінченко Є.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження наведеної вище постанови, посилаючись на те, що суд першої інстанції тричі неналежним чином повідомляв ОСОБА_1 про слухання справи, через що ОСОБА_1 не знав про існування постанови, дізнався випадково 26.04.2020 року з мережі інтернет. По суті апеляційної скарги вказує, що вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КупАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи наведені у клопотанні, яке міститься в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 22.04.2020 року з огляду на наступне. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Всупереч цим вимогам, захисник Зінченко Є.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строків на постанову судді від 22.04.2020 року подав лише 08.05.2020 року (згідно поштового відбитку на конверті), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Доводи захисника Зінченко Є.М. про те, що суд першої інстанції тричі неналежним чином повідомляв ОСОБА_1 про слухання справи, через що ОСОБА_1 не знав про слухання справи і в подальшому про існування постанови, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 0009253 від 04.02.2020 року, ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, суть адміністративного правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався, міститься його підпис, в графі щодо пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення, містяться його пояснення, примірник протоколу про адміністративне правопорушення ним отримано, з вказаного вбачається, що він був обізнаний про наявність справи щодо нього. Після отримання вищевказаного матеріалу, Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області тричі призначався розгляд справи, на 28.02.2020 року, на 03.04.2020 року, на 22.04.2020 року, на вказані судові засідання ОСОБА_1 належним чином направлялись судові повістки (адреса ОСОБА_1 вказана судом вірно: АДРЕСА_1 , (ця адреса співпадає з адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення і також вказаною в апеляційній скарзі та в інших документах від його імені), вищевказані судові повістки повернуто до суду з поміткою «адресат відсутній». Приймаючи до уваги, що законом передбачені певні строки притягнення до адміністративної відповідальності,судом першої інстанції 22.04.2020 року винесено вищевказану постанову, а з вищевказаного вбачається, що суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи та винесення постанови, щоб надати йому можливість як бути присутнім при розгляді справи для надання пояснень, так для того, щоб зберегти його право на своєчасне оскарження постанови суду. Заяв або клопотань про відкладення справи від ОСОБА_1 до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. На підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями. Вищевказану постанову судом винесено 22.04.2020 року, суд прийшов до переконання про можливість розгляду даної справи у його відсутність, оскільки, правопорушник в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, клопотань або заяв про відкладення засідання до суду не надходило. Крім того, про обізнаність ОСОБА_1 про існування постанови суду свідчить і той факт, що згідно розписки (а.с. 29) ОСОБА_1 отримав копію постанови 28.04.2020 року, це відбулось ще до закінчення терміну на оскарження постанови суду (кінцевий строк на оскарження постанови суду припадав на 04 травня 2020 року), що свідчить про те, що він мав також можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк, але також не скористався своїм правом. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що такі обставини не можуть свідчить про недотримання прав особи та норм чинного законодавства, а тому доводи захисника Зінченко Є.М. щодо порушення норм процесуального права не є слушними. В клопотанні щодо поновлення йому строків на апеляційне оскарження інших доводів, які заслуговують на увагу, окрім вказаних, щодо того, з яких підстав ОСОБА_1 не міг оскаржити постанову суду у визначений законом строк, він не наводить. З наведеного вище вбачається, що він був обізнаний щодо вищевказаної події, йому було повідомлено, у вчиненні якого адміністративного правопорушення йому висувається обвинувачення, де і коли буде слухатися справа щодо нього, тому зважаючи на це, він мав реальну нагоду хоча б поцікавитись після вказаних подій в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право на своєчасне оскарження постанови суду. Враховуючи вищевказане, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що апелянт ОСОБА_1 зловживав правом бути належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду його справи, його поведінка свідчить про його намагання уникнути відповідальності за скоєне. Останній мав об`єктивну можливість як особисто приймати участь при розгляді справи, так і оскаржити постанову у передбачений законом строк, однак не скористався своїми правами. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Як встановила судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2015 року №5-103кс15, для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення. Тому, посилання захисника Зінченко Є.М. на той факт, що про оскаржувану постанову ОСОБА_1 не було відомо, зважаючи на вищевказане, в даному випадку на строки апеляційного оскарження не впливає і саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Інші докази, які могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення захиснику Зінченко Є.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 22.04.2020 року стосовно ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: відмовити захиснику Зінченко Є.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року, у зв`язку з чим повернути йому апеляційну скаргу із доданими до неї матеріалами. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 937/1146/20