Постанова Запорізький апеляційний суд № 329/303/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/445/20 Єдиний унікальний № 329/303/20 Головуючий в 1-й інстанції Проценко А.М. Категорія - ст. 44-3 КупАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Богдан В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, приватного підприємця, проживає по АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як зазначено в постанові, 09.04.2020р. о 09:43 год. ОСОБА_1 , перебувала за прилавком магазину «Маяк», який розташований по вул. Репіна,1 «В», в смт. Чернігівка без респіратора чи захисної маски, в тому числі виготовленої самостійно, чим порушила вимоги постанови КМУ від 11.03.2020р. №211 (зі змінами від 02.04.2020), а саме п.п.1 п.2. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що у суду були достатні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Зауважує, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за його відсутності і її не було відомо про дату та час розгляду справи, відсутність при розгляді справи позбавила її можливості надати свої пояснення щодо обставин справи щоб довести свою невинуватість. Також вважає, що постанову суду необхідно скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що присутній в судовому засіданні її захисник Усенко Ю.Д. повідомив суду про те, що вона вину у вчиненні вказаного правопорушення визнала повністю, проте вказане не відповідає дійсності. 09.04.2020 року вона зайшла в магазин «Маяк», знаходячись в магазині у неї з обличчя впала захисна маска на підлогу, в результаті чого забруднилась і вона її викинула. У цей час до магазину зайшли члени комісії по дотриманню норм карантину та почали звинувачувати її в тому, що вона знаходиться без захисної маски. Вона повідомила про те, що маска забруднилася і вона її викинула, запасної немає, її пояснення не взяли до уваги і склали протокол. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували, що вона, відповідно до закону за власні кошти зобов`язана придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор чи захисну маску, чи її було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення цих засобів за рахунок Держбюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах вона порушила заборону з 06 квітня 2020 року до 24 квітня 2020 року перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту. Зауважує, що свідки по справі є членами комісії по дотриманню норм карантину, тому їх покази не можуть вважатися об`єктивними, бо вони є зацікавленими особами, крім того, вони не були допитані в суді. Також зауважує, що протокол та рапорт поліцейського є неналежним доказом, тому що ці документи складені зацікавленою особою, вона не згодна була з протоколом, про що зауважила в протоколі власноруч. Також вважає, що суд першої інстанції взагалі не мотивував своє рішення щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, і навіть, якщо суд і прийшов до такого висновку, то з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, наявності у неї утриманні малолітньої дитини, раніше до адміністративної відповідальності вона не притягувалась, відсутність засобів індивідуального захисту обумовлена відсутністю коштів та відсутністю у продажу медичних масок, враховуючи неспіврозмірність можливого стягнення характеру скоєного та всім зазначеним обставинам, міг би звільнити її на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю правопорушення, обмежившись відносно неї усним зауваженням. Але, підкреслює, що вищевказане в сукупності свідчить про те, що у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі відносно неї закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , захисника Богдан В.М., які частково підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Доводи апелянта щодо порушення вимог ст. 268 КК України, оскільки розгляд справи відбувся за її відсутності і її не було відомо про дату та час розгляду справи, відсутність при розгляді справи позбавила її можливості надати свої пояснення щодо обставин справи щоб довести свою невинуватість, є не обґрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 416299 від 09.04.2020 року, ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. ст. 55,56,59,63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Чернігівському районному суді Запорізької області 10 квітня 2020 року, міститься її підпис, також в матеріалах справи містяться її пояснення щодо обставин справи, з вказано вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність справи щодо неї. Після отримання вищевказаного матеріалу, Чернігівським районним судом Запорізької області двічі були призначені судові засідання: 23.04.2020 року, 25.05.2020 року, щодо слухання яких вона була повідомлена належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на її ім`я (а.с. 21, 24); 25.05.2020 року за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Усенко Ю.Д. слухання справи було перенесено з приводу його зайнятості на 26.05.2020 року на 11 годину 30 хвилин, про що він був під розписку повідомлений та отримав під розписку судову повістку для ОСОБА_1 , з цього вбачається, що суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи щодо неї, щоб зберегти її право бути присутньою при розгляді справи щодо неї, але вона не скористалася цим правом. 26.05.2020 року в судовому засіданні був присутній її захисник адвокат Усенко Ю.Д., який вказав, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушенні визнала в повному обсязі. З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки по-перше був присутній її захисник, а по-друге безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийшов до такого висновку, з цим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки в даному випадку вказане порушення не є істотним та таким, що впливає на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки в даному випадку не перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, бо на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен був це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Отже, приймаючи до уваги, що законом передбачені певні строки притягнення до адміністративної відповідальності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про розгляд справи. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків (ст. 38 ч.2 КУпАП), у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. При цьому в судовому засіданні апеляційного суду була присутня ОСОБА_1 та її захисник Богдан В.М., які підтримали частково апеляційну скаргу, а тому права ОСОБА_1 , які, на її думку, були порушені в суді першої інстанції, були поновлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 по суті справи надала пояснення, вину визнала, щиро покаялась у вчиненому, зауважила, що виховує трьох дітей, один з яких є неповнолітнім, має тяжке матеріальне становище, просила застосувати до неї положення ст. 22 КУпАП. Згідно з положенням ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Згідно ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п.1 п.2 Постанови Кабінету міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211 (зі змінами), встановлено заборонити до 22 травня 2020 року: з 06 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався та в повному обсязі з`ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дослідив і належним чином оцінив докази. Вина ОСОБА_1 в порушенні п.п.1 п. 2 Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, підтверджена дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР №416299 від 09.04.2020 року, рапортом чергового працівника поліції від 09.04.2020р., письмовими поясненнями ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фотофіксацією вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає, що досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно положень статті 22 КУпАП, малозначне правопорушення це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. В силу норми ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вину у порушенні умов карантину визнала, щиро покаялась у вчиненому, зауважила, що виховує трьох дітей, один з яких є неповнолітнім, має тяжке матеріальне становище. Вищенаведена сукупність фактів та обставин вчиненого правопорушення, мотиви його вчинення, а також сукупність пом`якшуючих відповідальність обставин та даних про особу винної, на переконання суду свідчать про те, що від дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало, а тому, за такої сукупності обставин, які суд відносить виключно до пом`якшуючих, вбачається достатньо підстав для звільнення останньої від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. На підставі викладеного апеляційний суд вбачає наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за ст.44-3 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень - скасувати. Винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП і на підставі ст. 22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності, у зв`язку із малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 329/303/20