Постанова 4852 № 205/966/20(2-а/205/64/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 205/966/20(2-а/205/64/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року (суддя Мовчан Д.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 03.03.2020 року) у справі №205/966/20 (2-а/205/64/20) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панасенка Олександра Геннадійовича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- в с т а н о в и в: 10.02.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Інспектора взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панасенка Олександра Геннадійовича (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати нечинною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення від 01.02.2020 року серія ДП № 660908. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2020 року позовні вимоги задоволено, постанову серії ДПО 18 № 660908 від 01.02.2020 року, винесену інспектором взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Панасенком О.Г., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп., за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, провадження у адміністративній справі про вчинення 01.02.2020 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрито. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що 01.02.2020 року інспектором було помічено транспортний засіб Citroen C4 номер НОМЕР_1 , який рухався в м. Дніпро по вул. Григорія Скороводи, в районі будинку 49, з явними технічними несправностями (не працювала ліва фара), при перевірці документів, водій не пред`явив посвідчення водія, чим порушеив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. При складанні постанови про адміністративне правопорушення позивачу було роз`яснено його права, зокрема право та строки на оскарження постанови. Порушення виявлене особисто поліцейським та під час перевірки реєстраційних документів, здійснено розгляд справи на місці. Апелянт вказував, що постанова про адміністративне правопорушення складена без порушень, чітко описано правопорушення, яке було скоєне позивачем. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що справа про адміністративне правопорушення розглянута не повно, без додержання вимог статей 276, 278, 280 КУпАП. Суд першої інстанції вказував, що при розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказував, що відповідач не довів порушення позивачем вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, а також посилань на будь-які докази. Матеріалами справи встановлено, що Інспектором взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Панасенком О.Г. 01.02.2020 року стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДПО № 660908, відповідно до якої, транспортний засіб Citroen C4 номер НОМЕР_1 , який рухався в м. Дніпро по вул. Григорія Скороводи, в районі будинку 49б, 01.02.2020 року о 15:25 год., рухався з явними технічними несправностями (не працювала ліва фара в режимі ближнього світла), при перевірці ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 постанову не підписав, отримати копію відмовися, прощо у постанові зроблено відмітку. ОСОБА_1 заперечував проти порушень та пояснював, що ним не вчинялось адміністративне правопорушення. Вказував, що здійснював рух з справною лівою фарою в режимі ближнього світла та при зупинці пред`явив інспектору посвідчення водія. До постанови серії ДПО № 660908 не долучено фото чи відео докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме, рух транспортного засобу Citroen C4 з державним номером НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою (як вказано в режимі ближнього світла). Не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу Citroen C4 з державним номером НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , відсутні докази непред`явлення посвідчення водія. Таких доказів не надає Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, відсутні пояснення свідків, відсутні будь-які зафіксовані докази технічними засобами. Обов`язок доказування покладається на суб`єкта, який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення. Згідно пп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: - на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Пунктом 2 ч.1 ст.32 Закон України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначає, що до повноважень інспектора патрульної поліції входить виявлення, фіксування та винесення санкції за адміністративне правопорушення, вчинене водіями при керуванні транспортним засобом, при порушенні обов`язкових норм КУпАП чи інших правил. Обов`язок доказування правомірності винесення оскаржуваного рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, чого Інспектором та Департаментом патрульної поліції не здійснено. Згідно ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. У оскаржуваній постанові вказано два види порушення, які на думку інспектора вчинив ОСОБА_1 . Проте передбачено, що за кожне адміністративне порушення особа притягається до відповідальності окремо, за кожне вчинене порушення. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем та іншою стороною у справі, яка не є суб`єктом владних повноважень та у випадку задоволення позову позивача, повертаються їм за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Судові витрати позивачем по справі не здійснювались. Заявником апеляційної скарги при її поданні також не було сплачено судовий збір. За відсутності здійсненних судових витрат їх розподіл та стягнення не здійснюється. Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись статтями 286, 315, 316 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року у справі №205/966/20 (2-а/205/64/20) - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова