Постанова 4852 № 205/4553/20(2-а/205/115/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 травня 2021 року м. Дніпросправа № 205/4553/20(2-а/205/115/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2020 року у справі № 205/4553/20(2-а/205/115/20) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта Шемета Юрія Станіславовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора поліції роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта Шемета Юрія Станіславовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2689482 від 15 червня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. і закрити провадження у справі. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю накладення на позивача адміністративного стягнення відповідно до ч.2 ст. 121 КУпАП з огляду на відсутність порушення. Позивач зазначає, що у постанові не вказано нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, крім того, позивач не керував транспортним засобом. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП, оскільки факт вчинення ним адміністративного правопорушення доведений відповідачем. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані підставами заявленого позову і незгодою з висновками суду першої інстанції. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, постановою серії ЕАМ №2689482 від 15 червня 2020 року, прийнятою відповідачем, позивача притягнуто до відповідальності на підставі ч. 2 ст. 121 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за порушення п.2.3 «а» ПДР та ДСТУ 3649:2010. Склад адміністративного правопорушення полягає у тому, що позивач, 15.06.2020 о 13.02 год. надаючи послуги з перевезення пасажирів по маршруту № 95, керував транспортним засобом MERSEDES-BENZH, д.н.з. НОМЕР_1 , який мав тріщину на лобовому склі в зоні дії склоомивачів, крім того, був відсутній болт на правому колесі, не працював вогнегасник. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови серії ЕАМ № 2689482 від 15.06.2020. Згідно ч.2 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено: п.2.3 «а» - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Відповідно до Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» ДСТУ 3649:2010: п.6.3.7 - не дозволено відсутність принаймні одного болта, гайки або інших деталей кріплення дисків чи ободів коліс; п.6.8.5 - на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників; 6.8.20 - використовувати вогнегасники без пломб або із закінченим терміном придатності не дозволено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив виключно з того, що оскаржуваною постановою серія ЕАМ № 2689482 від 15.06.2020, яка відповідає вимогам КУпАП, підтверджено керування позивачем транспортним засобом, використовуваним для перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як встановлено судом, належні та допустимі докази на підтвердження наявності встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, відповідачем, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України, не подані. Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження. Інші належні докази на підтвердження наведених в постанові про адміністративне правопорушення обставин сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні. Виходячи з наведених правових норм, на інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення, зокрема, за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих. У цій справі суб`єкт владних повноважень не виконав даного обов`язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення. Наявні у даній адміністративній справі матеріали факт скоєння адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, не відображають. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень у своєму рішенні. Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №2689482 від 15 червня 2020 року, оскільки ця постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям для оцінювання рішення суб`єкта владних повноважень, що є підставою для її скасування. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2020 року у справі № 205/4553/20(2-а/205/115/20) скасувати, прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2689482 від 15 червня 2020 року, закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст..272, ч.5 ст.328 КАС України). Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко