Постанова 4808 № 0907/2-1865/2011

Справа № 0907/2-1865/2011 Провадження № 22-ц/4808/658/20 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В. за участю секретаря Маслей А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену суддею Бабій О.М. 19 березня 2020 року в м. Івано-Франківську у справі за скаргою Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», заінтересовані особи: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа, скасування постанови про повернення виконавчого документа від 04.03.2014 року, в с т а н о в и в: У січні 2020 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» подало до суду скаргу на дії державного виконавця МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. В обґрунтування скарги зазначили, що 04.03.2014 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ була винесена постанова про повернення на підставі ч. 1 ст. 48, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документу - виконавчого листа №0907/2-1865/2011, виданого Івано-Франківським міським судом 23.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованості в сумі 1248665,62 грн. Скаржник вважає, що дане виконавче провадження завершено незаконно, оскільки вищевказана постанова винесена у зв`язку з поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі ухвали №344/13324/13 від 08.11.2013 року, яка не стосується виконавчого листа №0907/2-1865/2011. На рішення суду в справі №0907/2-1865/2011 апеляційне провадження не відкривалося. При цьому жодні процесуальні документи стосовно даного виконавчого провадження на адресу банку не надходили, про наявність оскаржуваної постанови стягувачу стало відомо тільки 10.09.2019 року з автоматизованої системи виконавчого провадження. Того ж дня банк направив скаргу на бездіяльність державного виконавця до Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, із відповіді на яку вбачається, що провести перевірку зазначеного виконавчого провадження не вбачається можливим у зв`язку з його знищенням; повторно виконавчий лист на виконання до Івано-Франківського МВ ДВС не надходив. Банк звертався також із скаргами до УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області та до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, однак йому також було роз`яснено, що на даний час матеріали виконавчого провадження знищено. Разом з тим, рішення суду по справі №0907/2-1865/2011 не виконано, боржниками борг не повернуто. З огляду на викладене просили визнати неправомірними дії державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП №40482700 від 04.03.2014 року; скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 04.03.2014 року про повернення виконавчого документа ВП №40482700. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19.03.2020 року скаргу АТ «УКРСИББАНК» задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 04.03.2014 року про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №40482700. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Мушинський В.Т. подав апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. На його думку, заявник мав би надати суду докази того, що саме 10.09.2019 року йому стало відомо з реєстру «АСВП» про існування оскаржуваної постанови державного виконавця, зокрема, зробити скріншот. Вважає, що неподання таких свідчить про те, що банку було відомо про вказану постанову значно раніше, а тому у суду не було підстав для поновлення строку звернення зі скаргою. При цьому посилається на норми ЦК України щодо позовної давності, постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», практику Європейського суду з прав людини щодо застосування строків позовної давності. Вважає, що починаючи з дати складання постанови про відкриття виконавчого провадження до 10.09.2019 року заявник мав би вживати заходів, щоб довідатися про хід виконавчого провадження щодо стягнення боргу по виконавчому листі №0907/2-1865/2011 від 23.09.2013 року. Крім того зазначає, що заявник пропустив і десятиденний строк подачі скарги до суду, як це передбачено ст. 449 ЦПК України, оскільки спершу звертався зі скаргами на бездіяльність державного виконавця до начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, тобто обрав позасудовий спосіб захисту порушеного права, що не зупиняє десятиденний строк звернення до суду. Також зазначає про те, що судом неправомірно розглянуто справу за відсутності сторін, він не зміг в повній мірі викласти свою позицію по справі суду, оскільки вважав, що у зв`язку з оголошеним Всеукраїнським карантином розгляд справи 19.03.2020 року буде відкладено. З огляду на наведене просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19.03.2020 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги. В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній. Представник АТ «УКРСИББАНК» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку. Представник Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.08.2012 року по справі №0907/2-1865/2011 задоволено позов ПАТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про надання кредиту. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» в солідарному порядку заборгованість у розмірі 1258665 грн. 62 коп. за Договором про надання кредиту №11089195000 від 04.12.2006 року, а також 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору (т. 1, а.с. 103). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.12.2012 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 03.08.2012 року залишено без задоволення (т. 1, а.с. 116). Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.08.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 03.08.2012 року визнано неподаною та повернуто (т. 1, а.с. 147). Таким чином заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 03.08.2012 року набрало законної сили 01.08.2013 року (згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області). 23.09.2013 року на виконання вищевказаного рішення Івано-Франківським міським судом видано чотири виконавчих листи (т. 1, а.с. 185-186, 189-190, 193-194, 198-199). Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованості у розмірі 1258665 грн. 62 коп. за Договором про надання кредиту №11089195000 від 04.12.2006 року звернуто до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції. Постановою державного виконавця від 30.10.2013 року відкрито виконавче провадження №40482700 з виконання зазначеного виконавчого листа (т. 2, а.с. 8). 04.03.2014 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого листа органу, що його видав, на підставі ч. 1 ст. 48, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки згідно ухвали №344/13324/13 від 08.11.2013 року строк на апеляційне оскарження поновлено (т. 2, а.с. 9). Встановлено також, що, не погоджуючись із постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа, АТ «УКРСИББАНК» 16.09.2019 року звернулося із скаргою до начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (т. 2, а.с. 20-24). Листом начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області №23.09.2019/02-19/в-20/55605 повідомлено заявника, що провести перевірку виконавчого провадження не вбачається можливим у зв`язку із його знищенням (т. 2, а.с. 25). Не погодившись із відповіддю начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, АТ «УКРСИББАНК» 01.10.2019 року звернулося зі скаргою до начальника Управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (т. 2, а.с. 26-28). Листом від 24.10.2019 року №04-06/3681 виконуючий обов`язків начальника ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області повідомив заявника про неможливість перевірки матеріалів виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строків зберігання провадження та його знищенням (т. 2, а.с. 29). У зв`язку із незгодою з даними відповідями АТ «УКРСИББАНК» 06.11.2019 року звернулося із скаргою до начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (т. 2, а.с. 30-33). Листом від 19.12.2019 року, який АТ «УКРСИББАНК» отримав 21.12.2019 року, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив заявника про неможливість перевірки матеріалів виконавчого провадження у зв`язку з його знищенням (т. 2, а.с. 34). Згідно відповіді Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №02-19/В-20 від 19.02.2020 року на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08.01.2020 року виконавче провадження №40482700 завершено 04.03.2014 року на підставі ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» (відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення) та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання в архіві (т. 2, а.с. 78). Задовольняючи частково скаргу АТ «УКРСИББАНК» та визнаючи неправомірною і скасовуючи оскаржувану постанову державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що така прийнята державним виконавцем без належного дослідження ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.11.2013 року, оскільки такою поновлено строк на апеляційне оскарження рішення по справі №344/13324/13, а виконавчий лист видано на виконання рішення по справі №0907/2-1865/2011. При цьому матеріали справи містять докази поважності причин пропуску скаржником строку звернення із даною скаргою до суду. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 447 ЦПК України та ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, Закон встановлював обов`язок виконавчої служби щодо повернення виконавчого листа до суду у випадку прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ. Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу винесення постанови від 04.03.2014 року про повернення виконавчого листа №0907/2-1865/2011, виданого 23.09.2013 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» 1258665,62 грн. заборгованості, державним виконавцем зазначено поновлення строку на апеляційне оскарження згідно ухвали №344/13324/13 від 08.11.2013 року (т. 2, а.с. 9). Разом з тим, згідно копії рішення Івано-Франківського міського суду від 15.10.2013 року, ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.11.2013 року дані процесуальні документи було винесено у справі №344/13324/13 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 про припинення Договору поруки від 16.07.2008 року (т. 1, а.с. 10-14, т. 2, а.с. 197). Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 03.08.2012 року по справі №0907/2-1865/2011 ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.08.2013 року визнано неподаною та повернуто (т. 1, а.с. 147). Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у ВДВС були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови з наведених підстав «згідно ухвали №344/13324/13 від 08.11.2013 року строк на апеляційне оскарження поновлено» та повернення виконавчого документу №0907/2-1865/2011 до органу, який його видав, оскільки власне розгляд даної справи в апеляційному порядку не відбувався. Крім того з матеріалів справи вбачається також, що постановою від 04.03.2014 року було також повернуто до суду виконавчий лист №0907/2-1865/2011 від 23.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» 1258665,62 грн. заборгованості (ВП №40482772) з підстав поновлення строку на апеляційне оскарження згідно ухвали №344/13324/13 від 08.11.2013 року (т. 2, а.с. 9). Однак, відповідно до заяви головного державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС Батіг В.В. від 21.09.2018 року про повернення виконавчого листа як помилково направленого на адресу суду такий направлено до ДВС (т. 2, а.с. 213-214). Що стосується посилань представника боржника на те, що скаржник звернувся зі скаргою до суду з пропуском строку для її подання, то слід зазначити наступне. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Тобто законодавець надав можливість стягувачу та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) два шляхи оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби. При цьому розгляд скарги начальником відділу державної виконавчої служби не позбавляє особу права оскаржити дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до суду. Судовий захист прав сторін виконавчого провадження при здійсненні виконавчих дій є реалізацією закріпленого ст. 55 Конституції України положення про гарантію кожному судового захисту його прав і свобод, про можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Крім того, з роз`яснень пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вбачається, що такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку. В той же час, як встановив суд та не спростовано стороною боржника та ВДВС, в матеріалах справи відсутні будь-які докази дотримання виконавцем положень вказаної норми відносно направлення стягувачу оскаржуваної ним постанови про повернення виконавчого документу, що спричинило тривале позбавлення стягувача права на виконання судового рішення, прийнятого на його користь. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що супровідним листом від 05.03.2014 року оскаржувана постанова державного виконавця направлялася ВДВС Івано-Франківського МУЮ тільки на адресу боржника ОСОБА_1 та Івано-Франківського міського суду (т. 1, а.с. 183). Судом встановлено, що АТ «УКРСИББАНК» в десятиденний строк після того, коли йому стало відомо з реєстру АСВП про винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, звернувся зі скаргою до начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, а згодом - до начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області та до начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, та в десятиденний строк після отриманні відповіді Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - зі скаргою до суду. Таким чином заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», на оскарження дій державного виконавця щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документу до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, після чого звернувся до суду в передбачений ст. 449 ЦПК України строк, тобто 27.12.2019 року (т. 2, а.с. 42). Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Згідно зі ст. 6 даного Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції. Отже, вирішуючи питання наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги стягувача на дії ВДВС відносно скасування постанови останнього від 04.03.2014 року про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №40482700, місцевий суд, встановивши вищенаведені обставини, прийшов до правомірного висновку про її задоволення. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків. Посилання представника боржника на те, що судом першої інстанції неправомірно розглянуто скаргу за його відсутності під час карантину, і він не зміг ознайомитися з матеріалами справи та викласти свою позицію, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 28.02.2020 року він ознайомився з матеріалами справи та отримав копії документів (т. 2, а.с. 69), 03.03.2020 року подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (т. 2, а.с. 81-83), брав участь в судовому засіданні 03.03.2020 року та надавав пояснення по справі (т. 2, а.с. 84-85) та був повідомлений про розгляд справи 19.03.2020 року (т. 2, а.с. 86). Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. З огляду на викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мушинського В.Т. слід залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Ясеновенко