Постанова 4852 № 808/1123/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 808/1123/17 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Мельника В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2017 р. (суддя Нестеренко Л.О.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в с т а н о в и В: 04.05.2017 р. ОСОБА_1 звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, де просила визнати дії відповідача щодо відмови позивачу щодо встановлення статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними та зобов`язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2017 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду обгрунтовано тим, що участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлення їй групи інвалідності є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2017 р., та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскільки позивач виконувала роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в складі формування Цивільної оборони, то беззаперечно має право на отримання статусу інваліда війни та відповідного посвідчення встановленого законодавством зразка. На апеляційну скаргу позивача відповідачем надано відзив, де зазначили, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч.2 ст. 7 Закону України № 3551-Х11 та видачі посвідчення з інвалідністю внаслідок війни. На відзив відповідача позивачем подано відповідь, де зазначено, що позивачем надано повний пакет документів, зокрема, копії довідки про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підписану головою штабу Цивільної оборони УРСР. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 1963 року народження, є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІ групи. Експертним висновком від січня 2003 року № 8005, позивачу встановлено діагноз гіпертонічна хвороба 3 ст., наслідки перенесеного ішемічного інсульту; правосторонній геміпарез (додаток до наказу МОЗ № 150 від 17.05.97 р. пер. 1 гр. 3 п.7; пер. 1 гр. 3 п.5.2). Висновок: захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до довідки МСЕК серії АД № 101956, повторно проведено огляд позивача та встановлена ІІ група інвалідності з 10.02.2009 року безстроково та 27.02.2009 р. позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1 . Судом встановлено, що 11.11.2016 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення їй статусу інваліда війни, але отримала повідомлення відповідача за № 337 від 14.12.2016 про відмову у встановленні статусу інваліда війни в зв`язку з на відсутністю наказу чи розпорядження штабу Цивільної оборони про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони. Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де в статті 1 зазначено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я. Статтею 4 даного Закону визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Таким чином, судом встановлено, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме, у складі формувань Цивільної оборони. Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111 передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕ та настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків, в зв`язку з чим на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, судом встановлено, що для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» окрім настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідно, щоб особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, оскільки у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС крім формувань Цивільної оборони, брали участь інші формування, що створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів, що свідчили б про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2017 р. - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя В.В. Мельник