Постанова 4851 № 520/13328/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 р. Справа № 520/13328/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року по справі № 520/13328/19 (головуючий 1 інстанції Зінченко А.В., повний текст складено 13.02.2020 року)за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001505-5606-2030 від 23.10.2018 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 поштою одержала податкову вимогу № 158989-58 від 28.08.2019 про сплату нею боргу у розмірі 47104,00 гривень по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для з`ясування інформації про реквізити податкових повідомлень-рішень про сплату заборгованості, за якими було направлено вищевказану вимогу, 11 листопада 2019 року представник позивача звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив надати письмово інформацію про реквізити (номер та дату) податкового повідомлення-рішення, на підставі якого у ОСОБА_1 виник борг у розмірі 47104,00 гривень, про сплату якого контролюючим органом було надіслано податкову вимогу № 158989-58 від 28.08.2019. Листом ГУ ДПС у Харківській області від 15.11.2019 у відповідь на адвокатський запит було повідомлено відповідно до інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС по ОСОБА_1 станом на 14.11.2019 обліковується податковий борг по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 18428,80 гривень згідно податкового повідомлення-рішення № 0001505-5606-2030 від 23.10.2018. 27 листопада 2019 року представник позивача звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив надати завірену копію податкового повідомлення-рішення № 0001505-5606-2030 від 23.10.2018 р. про сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щосплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 18428,80 гривень, а також просив письмово надати інформацію про об`єкт нерухомості, що належить ОСОБА_1 , за якій їй було нараховано податкове зобов`язання, письмовий розрахунок податкового зобов`язання за ним, інформацію про документи, які використовувались при обчисленні такого податкового зобов`язання ОСОБА_1 , а також надати докази направлення даного податкового повідомлення-рішення на адресу ОСОБА_1 та його одержання нею. Листом ГУ ДПС у Харківській області було повідомлено, що вказане податкове повідомлення-рішення було винесено ОСОБА_1 про сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік за нежитлові приміщення 1-го поверху № 36-41, 2-го поверху № 7-22 загальною площею 575,9 кв.м., в нежитловій будівлі літ. « 0-3», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із розрахунку 1 % мінімальної заробітної плати на 01 січня звітного року. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним, незаконним, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного судувід 12.02.2020 року позов задоволено. Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001505-5606-2030 від 23.10.2018 року. Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.09.2013 ОСОБА_1 належать на праві приватної власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 36-41, 2-го поверху № 7-22 загальною площею 575,9 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «О-З», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове повідомлення рішення винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області винесене з порушенням строків визначених ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, що передбачено п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Цільове призначення вказаних вище нежитлових приміщень зазначено у технічному паспорті на виробничий будинок від 29.10.2013, відповідно до якого вказані нежитлові приміщення відносяться до будівель промисловості. Вказана нежитлова будівля є будівлею промисловості (виробничим будинком), що підтверджується наданим до матеріалів справи технічним паспортом на неї. Визначення поняття «будівлі промисловості» міститься у ПК України, зокрема, відповідно до пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Крім того, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Відповідно до технічного паспорту на вказані нежитлові приміщення, вони знаходяться у «виробничому будинку», а експлікацією нежитлових приміщень підтверджується їх цільове призначення: «цех», «склад», «комора», «кімната диспетчера», «підсобне приміщення» тощо, що, на нашу думку, безумовно дає всі підстави віднести їх до будівель промисловості. Відповідно до пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру 1 анімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 від 22.02.2017 встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - будівель промисловості - у розмірі 0,25 % мінімальної заробітної плати. Із наданого Відповідачем розрахунку випливає, що розмір податкового зобов`язання ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням № 0001505-5606-2030 від 23.10.2018 р. було обраховано виходячи із ставки податку у розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, в той час як вищевказаним рішенням Харківської міської ради розмір даного податку для будівель промисловості встановлено на рівні 0,25 % від мінімальної заробітної плати. Суд зазначає, що у спірних правовідносинах він застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права. Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. З огляду на вищевикладене, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення рішення винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області винесене з порушенням строків визначених ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, визначення позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням відбулось всупереч вимог чинного законодавства, а тому вказане вище податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року по справі № 520/13328/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов