Постанова 4851 № 520/3764/19

Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 р. Справа № 520/3764/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.03.20 по справі № 520/3764/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0022699-5806-2037, № 0022700-5806-2037, № 0022698-5806-2037 від 01.03.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 позовні вимоги залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із зазначеним рішення, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що податковим кодексом безпідставно не застосовані пільги, передбачені п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України; внаслідок невірного віднесення належних позивачу об`єктів нерухомості до певного класу будівель, застосовані невірні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення першого поверху 13 а, 20 а, загальною площею 5944,6 кв.м в літ. «ЗА-1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (на підставі договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого 28.04.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу); дачний будинок з надвірними будівлями, загальною площею 204,2 кв.м, житловою площею 75,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; житловий будинок, загальною площею 440,7 кв.м, житловою площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Головним управлінням ДФС у Харківській області 01.03.2019 винесені податкові повідомлення - рішення № 0022699-5806-2037, № 0022700-5806-2037; № 0022698-5806-2037, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018. Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при визначенні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за наявності підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов`язання за 2018. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України ). Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0022699-5806-2037 від 01.03.2019 колегія суддів зазначає наступне. Так, об`єктом оподаткування є нежитлове приміщення першого поверху 13 а, 20 а, загальною площею 5944,6 кв.м в літ. «ЗА-1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві власності належить позивачу. Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2018 по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 податковим органом зазначений об`єкт нерухомості за типом визначений як «нежитлові приміщення», у зв`язку з чим застосована ставку податку на рівні 1% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року. Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти житлової нерухомості - це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду. За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»). Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині з посиланням на відсутність підстав застосування до об`єктів нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд першої інстанції послався на ту обставину, що вказана норма застосовується виключно до промислових підприємств, з огляду на що не може розповсюджуватись на нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності. Натомість, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). У зазначеній постанові Верховний Суд частково відступив від висновків, викладених у постанові від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, та сформував новий правовий висновок. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до даних Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу на праві власності належать об`єкти нежитлової нерухомості: нежитлове приміщення першого поверху 13 а, 20 а, загальною площею 5944,6 кв.м в літ. «ЗА-1», що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,

19. Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок по АДРЕСА_3 (нежитлові приміщення 1- го поверху № № 13а, 20а, 400-:-487 в літері «ЗА-1»), виготовленого 09.11.2010 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" призначення приміщень визначено як: побутове приміщення, коридор, вмивальня, вбиральня, сходи, підсобне приміщення, основне, кімната водопідготовки. Крім того, ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Електрощитовий завод». На загальних зборах якого 04.05.2017 вирішене питання про внесення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3, до статутного капіталу зазначеного підприємства, та 06.05.2017 останні були передані. При цьому, за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Електрощитовий завод» має наступні види діяльності: 1. код КВЕД 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 2. код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 3. код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 4. код КВЕД 7Е20 Технічні випробування та дослідження; 5. код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. Відповідно до фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, направлених до ДФС України, балансом на 31.12.2017, 31.12.2018 (код рядка 1010) зазначені нежитлові приміщення є основними засобами (виробництва) ТОВ «Електрощитовий завод», та протягом 2018 використовувалися в господарській діяльності підприємства. Таким чином, встановлено, що до складу об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення першого поверху 13 а, 20 а, загальною площею 5944,6 кв.м в літ. «ЗА-1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3) входять виробничі приміщення (побутове приміщення, коридор, вмивальня, вбиральня, сходи, підсобне приміщення, основне, кімната водопідготовки), що в сукупності становлять єдиний комплекс, призначений для здійснення господарської діяльності, фактично переданий та використовується ТОВ «Електрощитовий завод». За таких обставин, колегія суддів доходить висновку щодо приналежності зазначеного об`єкту нерухомості до будівель промисловості та використання останніх за функціональним призначенням. За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Так, рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», запроваджено на території міста Харкова податок на майно, який складається, окрім іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові згідно з додатком 1 до цього рішення. Ставка, що застосовується до визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюється у розмірах, визначених Положенням № 126/11. Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 встановлено на території міста Харкова на 2018 рік та наступні роки податок на майно, який складається, окрім іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлені згідно з додатком 1 до цього рішення, відповідно до якого: - Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) Будівлі готельні - 1 відсоток; 2) Будівлі офісні - 1 відсоток; 3) Будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) Гаражі - 0,1 відсотка; 5) Будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) Будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) Господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) Інші будівлі - 0,1 відсотка. Як встановлено судовим розглядом та не спростовано відповідачем, зокрема відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого КП «Харківським міським бюро технічної інвентаризації», нежитлові приміщення, що належать позивачу, відносяться до класу «Будівлі промислові та склади», для яких рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 встановлено ставку податку на рівні 0,25 відсотків. Втім, відповідно до розрахунку, як додатку до спірного податкового повідомлення-рішення № 0022699-5806-2037 від 01.03.2019, при визначенні розміру податкового зобов`язання з приводу приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, податковим органом застосовано ставку податку у розмірі 1 відсотка. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що податковий органом не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0022699-5806-2037 від 01.03.2019, оскільки в основу останнього покладено невірну ставку податку, визначеного рішенням органу місцевого самоврядування. Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 0022700-5806-2037 від 01.03.2019 колегія суддів зазначає наступне. Об`єктом оподаткування в цій частині є дачний будинок з надвірними будівлями, загальною площею 204,2 кв.м, житловою площею 75,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, та на праві власності належить позивачу. Так, п.п. 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України). Із матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом ОСОБА_1 визначено зобов`язання із даного податку за 2018. При цьому, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2018 по зазначеному об`єкту оподаткування, податковим органом застосовано ставку податку на рівні 1% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, яка встановлена рішенням XXXII сесії VII скликання Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області від 04.06.2018 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік по Печенізькій селищній раді». Пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення органу місцевого самоврядування визначено, що останнє набирає чинності з 01.01.2019. Отже, правовідносини з приводу нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказаним рішенням XXXII сесії VII скликання Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області від 04.06.2018 врегульовані лише з 01.01.2019, з огляду на що колегія суддів звертає увагу, що до 01.01.2019 ставки податку, визначені в порядку п.п. 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, були відсутні. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність у Головного управління ДФС у Харківській області підстав нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за належним йому на праві власності дачний будинок з надвірними будівлями, загальною площею 204,2 кв.м, житловою площею 75,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0022700-5806-2037 від 01.03.2019 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0022698-5806-2037 від 01.03.2019 колегія суддів зазначає наступне. Так, об`єктом оподаткування є житловий будинок, загальною площею 440,7 кв.м, житловою площею 113,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). При цьому, п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Підпунктами 266.7.1 «а», «ґ» пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). В силу п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених вказаним Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 вказаного Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII вказаного Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків, їх ставок та інших елементів протягом бюджетного періоду є виключною компетенцією місцевих рад. Як встановлено вище, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Харкова на 2018 рік встановлені рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17. Так, відповідно до п. 4 додатку до рішення від 22.02.2017 № 542/17 відповідно до норм Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єкті житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. При цьому, виключень із наведеного переліку пільг зі сплати податку зазначеним рішенням не встановлено. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав позбавлення ОСОБА_1 можливості застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбаченої п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, п. 4 додатку до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17. З огляду на викладене визначення позивачу податкового зобов`язання із даного виду податку без урахування вищевикладеного не відповідає чинному на момент виникнення спірних правовідносин правовому регулюванню, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0022698-5806-2037 від 01.03.2019 підлягає скасуванню. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Із врахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 2453,28 грн. та апеляційної скарги - 3679,92 грн., що підтверджується квитанціями № 4572179 від 15.04.2019, № 25849104 від 11.03.2020 (т. 1 а. с. 8,

172. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 6133,2 грн. (2453,28 грн. + 3679,92 грн.). Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 по справі № 520/3764/19 скасувати. Прийняти нову постанову, якої позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0022699-5806-2037, № 0022700-5806-2037, № 0022698-5806-2037 від 01.03.2019. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6133 (шість тисяч сто тридцять три) грн. 02 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов