Ухвала КЦС ВС № 616/278/19

У х в а л а 15 травня 2020 року м. Київ справа № 616/278/19 провадження № 61-7801 ск 20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю, В с т а н о в и в: 05 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Статтею 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Указану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження, і ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення цього строку, з посиланням на те, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вона отримала 01 лютого 2020 року, однак після цього заявник перебувала на лікуванні, зокрема, на стаціонарному лікуванні у період з 11 лютого 2020 року по 25 лютого 2020 року, з 06 квітня 2020 року по 09 квітня 2020 року, а також з 15 квітня 2020 року по день подання касаційної скарги, надавши копії медичних документів. У зв`язку із даними обставинами ОСОБА_1 не мала змоги подати до суду касаційну скаргу в установлений ЦПК України строк. Однак, зважаючи на зміст наданих документів, Верховний Суд вважає, що належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій до матеріалів касаційного провадження заявником не додано, оскільки надані документи не містять інформації, зокрема, про дату отримання заявником копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а також надані документи не підтверджують об`єктивну неможливість подання ОСОБА_1 касаційної скарги у строки, визначені статтею 390 ЦПК України, зокрема, після 25 лютого 2020 року (коли було закінчено перше, із зазначених нею, стаціонарне лікування), а тому відповідно слід відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та належні докази (документи), які містять відомості щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заочного рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, зокрема, документи на підтвердження об`єктивності неможливості подання заявником касаційної скарги у встановлений статтею 390 ЦПК України строк. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Натомість, у касаційній скарги міститься клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оскільки вона є пенсіонером та отримує щомісячну пенсію у розмірі 2 000,00 грн, а також зазначає, що вона хворіла та перебувала на лікуванні, зокрема, на стаціонарному лікуванні у період з 11 лютого 2020 року по 25 лютого 2020 року, з 06 квітня 2020 року по 09 квітня 2020 року, і з 15 квітня 2020 року по день подання касаційної скарги, що в цілому свідчить про її тяжке матеріальне становище та унеможливлює сплату судового збору за подання даної касаційної скарги. Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, у порядку передбаченому законом, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. До матеріалів касаційної скарги заявником додано копії документів на підтвердження перебування її на лікуванні, зокрема, на стаціонарному лікуванні у період з 11 лютого 2020 року по 25 лютого 2020 року, з 06 квітня 2020 року по 09 квітня 2020 року, а також з 15 квітня 2020 року по 16 квітня 2020 року. Однак, ОСОБА_1 не додано документів, якими підтверджується розміри її доходів або відсутність у неї доходів за попередній календарний рік, що унеможливлює встановлення наявності обґрунтованих підстав для вирішення питання про звільнення її від опати судового збору. Таким чином, відсутні правові та фактичні підстави для звільнення заявника від оплати судового збору за подання даної касаційної скарги, а тому слід відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від оплати судового збору за подання даної касаційної скарги. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921,00 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. У відповідності до касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно (1/4 та 3/20 частин житлового будинку). Однак, із матеріалів касаційного провадження не вбачається вартість спірного майна, тому суд не має можливості перевірити розмір судового збору, який підлягає сплаті, відповідно до Закону України «Про судовий збір», при поданні даної касаційної скарги. Таким чином, ОСОБА_1 , за подання касаційної скарги на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, слід оплатити судовий збір, суму якого необхідно самостійно розрахувати, виходячи із вартості спірного майна (1/4 та 3/20 частин житлового будинку) та згідно вимог Закону України «Про судовий збір», і на підтвердження надати до суду докази його вартості. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA 288999980313151207000026007 . Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною третьою статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4частини другої статті 394 цього Кодексу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, а 25 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) на території України запроваджено режим надзвичайної ситуації та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року. Однак, 22 квітня 2020 року та в подальшому 04 травня 2020 року, відповідними рішеннями КМУ карантин продовжено до 22 травня 2020 року. У пункті 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України зазначено, зокрема, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 15 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали та закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі неподання заяви для поновлення строку касаційного оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко