Ухвала КЦС ВС № 347/1241/19

У х в а л а 22 квітня 2020 року м. Київ справа № 347/1241/19-ц провадження № 61-5763 ск 20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року у частині стягнення грошових коштів у розмірі 106 255 грн 94 коп., як відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою працездатності за період з 18 січня 2017 року по 01 липня 2019 року і довічної грошової компенсації скасовано та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні цієї частини позову. У іншій частині рішення суду залишено без змін. 13 квітня 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 16 квітня 2020 року), в якій заявник просить скасувати заочне рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 у цій частині. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, оскільки згідно відбитку штампу на поштовому конверті подана 13 квітня 2020 року. У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримала 13 березня 2020 року, надавши відповідні докази. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Разом з тим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про звільнення її від сплати судового збору або відстрочити його сплату, з посиланням на скрутний майновий стан та зазначає, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, дохід вона не отримує. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Наведені заявником доводи не дають достатніх підстав для звільнення її від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочити його сплату необхідно відмовити, оскільки нею не надано доказів на підтвердження її майнового стану. У зв`язку з наведеним заявникові потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми, таким чином (2 000 грн*200% = 4 000 грн). Отже, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 000 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочити його сплату відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Б. І. Гулько