Постанова 4854 № 522/3851/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2020 р.м. ОдесаСправа № 522/3851/20 Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту судового рішення суду 1 інстанції: 31.03.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними дій та постанови,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати незаконними дії виконуючого обов`язки начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по винесенню постанови від 18.11.2019 року №807/19 по справі про адміністративне правопорушення; визнати протиправною постанову виконуючого обов`язки начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18.11.2019 року №807/19. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законом визначено спеціальний десятиденний строк для звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративні правопорушення. Оскільки позивачем пропущено визначений законом строк звернення до суду із цим позовом, поважних причин пропуску установленого строку не наведено, суд першої інстанції вбачав всі підстави для повернення адміністративного позову позивачу. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, справу направити на продовження розгляду в іншому складі суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам справи, що позивач не був присутнім під час прийняття відповідачем рішення про накладення стягнення, у тому числі не одержував оспорювану постанову засобами поштового зв`язку після закінчення справи про правопорушення. Із постановою про накладення стягнення позивач ознайомився лише під час виконавчого провадження, після чого вжив невідкладних заходів щодо оформлення матеріалів для звернення до суду із позовом. Вказані обставини у сукупності свідчать про обґрунтованість причин пропуску строку звернення із адміністративним позовом, які у встановленому порядку були доведені суду, а тому підстав для повернення позову без розгляду не виникло. У відзиві на апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами. Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом. При цьому, загальні правила, закріплені у вищенаведеній нормі адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів. Колегія суддів враховує, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України. Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Зазначені положення адміністративного процесуального законодавства кореспондуються із приписами ст. 289 КУпАП. Водночас, апеляційний суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 285 КУпАП ухвалення відповідного рішення (постанови) у справі про адміністративне правопорушення відбувається шляхом оголошення уповноваженим органом вказаних рішення/постанови. При цьому, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Згідно із ч. 3 ст. 285 КУпАП копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є протиправність рішення відповідача від 18.11.2019 року №807/19, яким позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 10 200 грн. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та оголошення оспорюваної постанови. Вказані обставини не заперечуються і відповідачем, а доказів одержання засобами поштового зв`язку або вручення постанови позивачу під розписку матеріали справи не містять. Таким чином, десятиденний термін щодо оскарження рішення відповідача у цій справі починає відлік з дня доведення позивачу змісту постанови про накладення стягнення чи її одержання. Колегія суддів враховує, що, як зазначає позивач, у тому числі у заяві про поновлення строку звернення із позовом, про прийняття відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення та накладення стягнення дізнався 19.02.2020 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Згідно матеріалів адміністративної справи, із позовом позивач звернувся 05.03.2020 року, тобто із пропуском десятиденного строку з моменту доведення змісту прийнятого відповідачем рішення. Водночас, фактично пропущений строк не є значним, а за матеріалами справи не підтверджується ігнорування позивачем своїх процесуальних прав та обов`язків. На думку колегії суддів, з огляду на те, що винесення (оголошення) постанови є саме доведення її змісту особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять доказів одержання позивачем вказаної постанови від органу, що розглянув справу про адміністративне правопорушення, обставини про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом без поважних причин не підтвердились. З огляду на те, що матеріали справи не містять належних даних про одержання позивачем оскаржуваної постанови в інший спосіб ніж під час примусового виконання вказаного рішення та ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення із цим позовом та відсутність підстав для його поновлення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення адміністративного позову без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України прийнятий з порушенням норм адміністративного процесуального законодавства та у зв`язку із неналежною оцінкою обставин справи. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апелянта про направлення справи на продовження розгляду в іншому складі суду першої інстанції, оскільки приписи ст.ст. 312, 320 КАС України таких повноважень апеляційного суду за результатом розгляду скарги не передбачають. Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 320, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2020 року - скасувати. Справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло