Постанова 4813 № 522/2129/26

Номер провадження: 22-ц/813/5711/26 Справа № 522/2129/26 Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя доповідач), Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Приморський Відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року у складі судді Чорнуха Ю.В., встановив: 2.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст скарги У лютому 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив поновити строк подання скарги на дії Приморського Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язати Приморський Відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з належного ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений за виконавчим провадженням №632648 від 19.10.2010. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - повернуто скаржнику. Ухвала суду мотивована тим, що в порушення вимог п.п. 3, 5, 6 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, скаржником у скарзі не зазначені інші учасники справи, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження та не зазначений номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа, що свідчить про невідповідність скарги вимоги ч. 3 ст. 448 ЦПК України, а тому така скарга у відповідності до ч. 5 ст. 448 ЦПК України підлягає поверненню скаржнику. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, викладені у скарзі. Так, арешт на майно скаржника було накладено за виконавчим провадженням №632648 від 19.10.2010. Як вбачається з відповіді на скаргу від Міністерства юстиції України від 09.02.2026, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що інформація про виконавчі провадження в межах яких накладено вищезазначений арешт в Системі відсутня. Тобто суд першої інстанції висунув до заявника вимоги, які є об?єктивно неможливими до виконання. Встановлення вимоги вказати номер справи, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, реквізити виконавчого документу, по справі якої не існує в архівах через її знищення самим органом ДВС - неможливе до виконання. З причини знищенням матеріалів провадження, заявник не володіє інформацією про те, хто був стягувачем у 2010 році. Зазначає, що повернувши скаргу, суд фактично позбавив скаржника єдиного можливості зняття незаконного арешту з майна, оскільки ДВС та Міністерство юстиції України відмовилися знімати його самостійно через відсутність матеріалів справи. Вирішити питання про скасування арешту без звернення до суду неможливо, оскільки матеріали про накладення арешту на майно відсутні. Лише у судовому розгляду можливо встановити відсутність підстав для подальшого збереження арешту, виходячи з того, що матеріали про накладення арешту знищені, що свідчить про відсутність будь яких претензій матеріального характера до власника майна. Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Приморського Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ст.353 ЦПК України). Згідно зі ст.369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Встановлені обставини по справі, визначені відповідно до них правовідносини Встановлено, що до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга ОСОБА_1 на дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши наявніу справі матеріали, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення скарги скаржнику. Так, згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч.3 ст. 448 ЦПК України, скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги. Відповідно до ч.5 ст.448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Звертаючись до суду із вказаною скаргою, ОСОБА_1 зазначив, що на належне йому майно накладено арешт у межах виконавчого провадження №632648 від 19 жовтня 2010 року. При цьому скаржник вказував, що отримати повну інформацію щодо зазначеного виконавчого провадження, зокрема про сторін провадження, виконавчий документ та підстави накладення арешту, він не має можливості, оскільки матеріали відповідного виконавчого провадження знищені, а відомості про нього відсутні у відповідних державних реєстрах. На підтвердження вказаних обставин заявником додано відповіді органів державної виконавчої служби та Міністерства юстиції України, відповідно до якої інформація про виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, у наявних інформаційних системах відсутня (а.с. 9-13). Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 вважав, що арешт його майна є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду зі скаргою. Проте ухвалою суду від 06 березня 2026 року вказану скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі ч.5 ст.448 ЦПК України у зв`язку з її поданням без додержання вимог ч.ч.3,4 цієї статті, оскільки з її змісту вбачається, що заявнику не відомо який саме виконавчий документ виконувався державним виконавцем, хто був сторонами відповідного виконавчого провадження та чи стосуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця виконання судового рішення, ухваленого Приморським районним судом м. Одеси. Подана до суду скарга не містить відомостей, з яких можливо встановити, що скарга підлягає розгляду судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в порядку, встановленому розділом VII ЦПК України. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду, з огляду на нсатупне. Так, як вбачається зі змісту поданої скарги, ОСОБА_1 зазначив номер та дату виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт на його майно, вказав орган державної виконавчої служби, яким вчинено відповідні дії, а також надав докази звернення до цього органу та Міністерства юстиції України з метою отримання інформації щодо підстав накладення арешту. При цьому наданими заявником відповідями підтверджується, що матеріали відповідного виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, а відомості про нього відсутні в автоматизованій системі виконавчого провадження. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявником наведено усі відомості, які об`єктивно могли бути ним отримані, а відсутність інших реквізитів виконавчого провадження не може бути підставою для повернення скарги. Наявні у скарзі дані є достатніми для вирішення питання про відкриття провадження у справі та подальшого з`ясування обставин у межах судового розгляду, у тому числі шляхом витребування відповідної інформації у органів державної виконавчої служби. Таким чином, висновок суду першої інстанції про невідповідність скарги вимогам статті 448 ЦПК України є передчасним. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Таким чином, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 частини першої статті 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст.374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе