Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2297/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2297/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Семененко М.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив вимогу відповідача № Ф-603-55 від 11.02.2019 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 18 276,72 грн., винесену щодо ФОП ОСОБА_1 , скасувати як таку, що винесена з порушенням законодавства. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що податковим органом порушено процедуру та строки направлення вимоги від 11.02.2019 та просить позов задовольнити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши судове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 26.03.2008 за номером 20800000000003002, перебував на обліку в ГУ ДФС у Запорізькій області (Василівське управління) з 27.03.2008 за номером 9506, зареєстрований як платник єдиного соціального внеску з 04.04.2008 реєстраційний №08/11-6643, перебував на загальній системі оподаткування, припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням 19.02.2019. 11.02.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача про сплату боргу (недоїмки) №Ф 603-55, відповідно до якої станом на 31 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 грн. Вимога отримана позивачем 16.02.2019. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до п.п. 2, 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску. Згідно п. 2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. З 01.01.2017 ФОП - платники єдиного податку та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону №2464 у редакції Закону №1774-VIII). Згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148) до Закону №2464, з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць ( пункту 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону №2148). Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Враховуючи зазначені зміни у статті 7 Закону №2464-VІ суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/19. Таким чином на позивача у спірних правовідносинах законодавчо покладено обов`язок самостійного визначення бази для нарахування ЄСВ, але її розмір може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до інтегрованої картки платника відповідачем було здійснено нарахування позивачу єдиного соціального внеску наступним чином: - зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік); - зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року); - зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року); - зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року); - зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн (IV квартал 2018 року). Не погодившись з визначенням боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, позивач 26.02.2019 подав відповідну скаргу до ГУ ДФС у Запорізькій області, за результатом розгляду якої рішенням від 14.03.2019 №4019/14/08-01-17-01-13 скаргу залишено без розгляду з посиланням на те, що вимога може бути оскаржена до ДФС України. 26.03.2019 позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, однак рішенням від 26.04.2019 №19921/6/99-99-11-05-02-25 скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення. Судом встановлено, що позивачем сплата вищезазначених сум не здійснювалась. За таких обставин, встановлений Законом №2464-VI обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску позивачем у спірних правовідносинах виконано не було. Доводи апеляційної скарги про несвоєчасність складення та направлення на його адресу оскаржуваної вимоги суд зазначає, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Відповідно до п.3. Інструкції №499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і фізичні особи-підприємця), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Отже, враховуючи, що станом на 21.01.2019 за даними інформаційних систем контролюючого органу за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн, яка сформована наростаючим підсумком у зв`язку з несплатою недоїмки за попередні періоди, а оскаржувана вимога винесена 11.02.2019, тобто в межах строку, передбаченого Інструкцією №449, суд першої інстації дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко