Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1852/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1852/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (суддя 1 інстанції Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.04.2019 №UA112080/2019/000039/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2019 № UA112080/2019/00348. В обґрунтування позову посилається на те, що у митного органу були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, оскільки декларантом були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору. Стверджує про протиправність спірного рішення митного органу та картки відмови. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що митний орган мав право для затребування від декларанта додаткових документів, оскільки декларантом до митної декларації не було надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МК України), а у митного органу була наявна інформація про вищу митну вартість імпортованого товару. Судом встановлено, що після прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову митну декларацію, яка свідчить проте, що позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації від 10.04.2019 №UA112080/2019/011463, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації. Суд першої інстанції зазначив, що після подання декларантом нової митної декларації та її прийняття митним органом, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично завершилася, а спірне рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови вичерпали свою юридичну силу. Вирішуючи спірні правовідносини, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 30.10.2018 у справі № №816/2396/17. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального порушення та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що надані ним до митного органу документи були достатніми для визначення митної вартості товару за першим методом, а тому у митного органу були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що подання декларантом нової митної декларації від 10.04.2019 з ціною, визначеною рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позбавляє позивача на оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки подання позивачем такої декларації не може позбавляти позивача права на оскарження рішення митного органу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Митний орган зазначає, що на момент подачі митної декларації будь-яких платіжних документів чи додаткового документу, який би містив відомості про вартість товару, яка фактично сплачена, декларантом не надано. Разом з тим, відповідач наголошує, що позивач, не погоджуючись з митною вартістю визначеною митним органом у спірному рішенні, не скористався правом випущення товару у вільний обіг на умовах визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, а отже декларант погодився з рішенням митниці про коригування заявленої митної вартості, випуск товару у вільний обіг було здійснено без застосування гарантійних зобов`язань, передбачений розділом Х Митного кодексу України. Вказує на те, що судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, надано належну оцінку встановленим обставинам справи та дослідженим доказам з врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018 у справі № 816/2396/17. В судовому засіданні позивач просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Надав суду пояснення ідентичні з доводами викладеними в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що відповідно до договору від 29.03.2019 б/н, складеного у м. Кельн, ФРН, Терновим Олексієм придбано у ОСОБА_2 транспортний засіб марки Ford, модельTransit, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вартістю 950 євро. Митним брокером ПП «Леон-броксервіс» 09 квітня 2019 року до митного контролю та митного оформлення подано паперову митну декларацію (далі по тексту МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UA112080/2019/011323 на товар: «Вантажний автомобіль, що був у використанні, марка Ford, модель Transit - 1 шт., тип кузова вантажний фургон для перевезення вантажів, ідент. номер (номер шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, робочий об`єм циліндрів 2198 куб.см., календарний рік випуску 2012, модельний рік виготовлення 2012, дата першої реєстрації 22.08.2012, маса в разі максимального завантаження 3500 кг. Не містить у своєму складі передавачів та приймачів. Виробник Ford, країна виробництва DE. Торговельна марка Ford». До митного оформлення брокером надано документи, зазначені в графі 44 МД від 09.04.2019 №UA112080/2019/011323, а саме: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.04.2019 № UA20903/2019/22722; Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22.08.2012 № НОМЕР_2 , від 29.03.2019 № К03837122, від 22.08.2012, № ZBI110494449; Висновок (щодо змінюваності ідентифікаційних номерів транспортного засобу) від 04.04.2019 № 08/2341/5359; копія митної декларації країни відправлення від 01.04.2019 № 19PL402010Е0368626; документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб від 29.03.2019 № б/н; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 05.04.2019 № UA.009.93498-19; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 10.08.2017 № FH433247; паспортні документи фізичної особи, що містять інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 02.08.2013 №СЮ309882. Під час контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, в обґрунтування яких відповідач послався на п. 2 розділу І наказу ДМСУ від 17.11.2005 №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України». Відповідач зазначив, що документами, що підтверджують право власності на транспортний засіб є: придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо, натомість поданий до митного оформлення рахунок від 29.03.2019 № б/н нотаріально не засвідчено. Відсутні відомості, яким чином здійснено сплату за товар та, всупереч вимогам частини 1 статті 368 Митного кодексу України, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались. В органу доходів і зборів є інформація про вищу митну вартість подібного товару на рівні 8850 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Враховуючи встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, декларанту, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, 09.04.2019 запропоновано протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості надати наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, брокера повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (такі як банківські, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару). Брокером ОСОБА_3 , 10 квітня 2019 року, повідомлено, що він не має можливості надати додаткові документи 10-денний термін. Позивачем не було надано додаткові документи на вимогу митного органу. Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2019 №UA112080/2019/000039/1, яким визначено митну вартість автомобілю у розмірі 8 850,00 євро. Також, відповідачем складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2019 № UA112080/2019/00348. Оформлення транспортного засобу автомобілю марки марки Ford, модель Transit, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 декларантом здійснено та випущеного у вільний обіг за МД від 10.04.2019 №UA112080/2019/011463. Позивач не погодився із рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.04.2019 №UA112080/2019/000039/1 та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2019 № UA112080/2019/00348, що й стало підставою для звернення до суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з таких підстав. Приписами статті 49 Митного кодексу України констатовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Правилами частини 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Нормами частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати з органом доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням з органом доходів і зборів додаткової інформації. Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Приписами частини 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, який зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку митний орган мав право для витребування від декларанта додаткових документів, оскільки декларантом до митної декларації не було надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МК України), а у митного органу була наявна інформація про вищу митну вартість імпортованого товару. Крім того, частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Приписами частини 1 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Правилами пункту другого частини 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною сьомою статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Відповідно до частини другої статті 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Нормами частини сьомої статті 307 Митного кодексу України, вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини одинадцятої статті 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу. Суд першої інстанції, на підставі аналізу зазначених норм права, правильно зазначив, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату «донарахованої» різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів. Частинами восьмою - дев`ятою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Частинами першої та другої статті 263 Митного кодексу України, визначено, що митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів. Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 (далі Порядок №651) графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. Отже, у графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів. Порядком №651 передбачено, що у графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. Графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати. При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме: - митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; - митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Графа В «Подробиці розрахунків» заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД). Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку « 01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), « 15», « 72», « 91» або « 92», а різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55». Отже, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації, може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, шляхом 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 «Код МВВ» митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 «Нарахування платежів» та В «Подробиці розрахунків» митної декларації. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час подання первинної митної декларації від 09.04.2019 №UA112080/2019/011323 позивачем (брокером) в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено « 28 465,80 грн.»; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» - « 1»; у графі 45 «Коригування» -« 28 465,80 грн.»; у графі 47 «Нарахування платежів» містяться позначки про сплату видів надходжень до бюджету за кодами 185, 121, 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02». 10 квітня 2019 року подано позивачем до митного органу нову митну декларацію №UA112080/2019/011463, в якій в графі 12 зазначено «Відомість про вартість» зазначено « 266 430,93 грн.»; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів - « 6», тобто резервний метод; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару « 266 430,93 грн.»; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 185, 121 та 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02». При цьому, нова митна декларація від 10.04.2019 №UA112080/2019/011463 не містить: 1) у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ» порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів; 2) в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України; 3) у графі В «Подробиці розрахунків» відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів; 4) спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку «55» згідно Класифікатора способів розрахунків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз змісту митної декларації від 10.04.2019 свідчить, що декларантом фактично самостійно обрано метод визначення митної вартості - за резервним методом, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості « 6» та правий підрозділ цієї графи не заповнено, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Позивач не скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації від 10.04.2019 №UA112080/2019/011463, що свідчить поро те, що правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації. Отже, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично була завершена після подання позивачем декларації від 10 квітня 2019 року №UA112080/2019/011463 та її прийняття митним органом, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості товару та карта відмови вичерпали свою юридичну силу. Щодо доводів позивача про те, що подання ним нової митної декларації не може позбавляти позивача права на оскарження рішення митного органу, суд апеляційної інстанції зазначає, що право декларанта оскаржити рішення митного органу пов`язане з дотриманням процедури митного оформлення товарів, яка визначена Митним кодексом України. Судом першої інстанції детально проаналізовано алгоритм дій, що визначений Митним кодексом України та який зобов`язаний дотримуватися декларант у разі його незгоди із визначеною митним органом митною вартістю товару. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що подання у спірному випадку нової митної декларації, в якій декларантом самостійно обрано метод визначення митної вартості та визначено митну вартість за цим методом, свідчить про те, що правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично завершилась, а спірне рішення про коригування митної вартості товару вичерпало свою юридичну силу. Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі №816/2396/17. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 19.12.2019 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко