Постанова 4852 № 160/12865/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12865/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №160/12865/19 за позовом: ОСОБА_1 до: про: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 19.12.2019р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких на підставі належним чином оформленої довіреності ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії / а.с. 7-20/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/12865/19 та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання /а.с. 2-4 /. Позивачі, посилаючись у адміністративному позові на те, що ним була призначена пенсія за віком, однак до 2015р. вони мешкали у м. Кривому Розі та надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю та у зв`язку з виїздом з 01.11.2015р. виплата пенсії була припинена. 28.10.2019 р. їх представник звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про поновлення виплати пенсії, до якої було додано усі необхідні документи, але ГУ ПФУ в Дніпропетровській області їм було відмовлено із зазначенням на те, що до заяви необхідно надати довідку, що підтверджує місце проживання позивачів на території України та інші документи, не погодившись з таким рішення вони звернулися з позовом, у якому просили суд: - визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок і відновити виплату довічно пенсії за віком, у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючим пенсіонерам, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, у відповідності до пенсійної реформи України, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з моменту припинення виплати пенсії - 01.11.2015 року; - визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_2 перерахунок і відновити виплату довічно пенсії за віком, у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючим пенсіонерам, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, у відповідності до пенсійної реформи України, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з моменту припинення виплати пенсії - 01.11.2015 року; - відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 01.11.2015 року по день фактичної виплати; - відповідно до ч.1 ст.372 КАС України, покласти обов`язок щодо забезпечення виконання рішення на начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області; - відповідно до ч.6 ст.245, ч.1 ст.382 КАС України, зобов`язати начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №160/12865/19 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оформлене листом від 06.11.2019р. №7985/К-09, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поновленні раніше призначеної пенсії; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019р.; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 28.10.2019р.; звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 КАС України; звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_2 за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 КАС України; в іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 115-123/. (суддя Тулянцева І.В.) Рішення суду мотивовано тим, що позивачі проживаючи в державі Ізраїль, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, адже Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України, і відмовлено позивачам в заявлених вимогах про зобов`язання відповідача провести виплату пенсії з проведення компенсації та індексації втрати частини доходів, що мотивовано тим, що відсутні підстави для проведення компенсації та індексації. Позивачі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 27.01.2020р., подали 08.03.2020р. /а.с. 161/ за допомогою поштового зв`язку апеляційну скаргу /а.с. 146-152/, яка зареєстрована судом першої інстанції 10.03.2020р., у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції рішення прийнято без урахування і належного з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просили скасувати рішення суду першої інстанції від 27.01.2020р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачами позовні вимоги у повному обсязі. Матеріали адміністративної справи №160/12865/19, з вищезазначеною апеляційною скаргою позивачів, надійшли до суду апеляційної інстанції 26.03.2020р. /а.с. 144/. та з використанням автоматизованої системи документообігу суду визначено суддю-доповідача у справі, якому 26.03.2020р. передано апеляційну скаргу та адміністративну справу №160/12865/19. Разом з апеляційною скаргою позивачами заявлено клопотання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги /а.с. 153-154/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2020р. у справі №160/12865/19 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у даній справі залишено без руху та заявникам апеляційної скарги надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,6 грн. та 1152,6 грн. або надати суду довідку про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 соціальних виплат від Бітуах Леумі в державі Ізраїль /а.с. 163-164/. 30.03.2020р. позивачами за допомогою електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції направлено заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2020р. у справі №160/12865/19, разом з квитанцією про сплату судового збору №30254 від 29.03.2020р. у розмірі 1152,6 грн. /а.с. 168/ та квитанцією про сплату судового збору №30232 від 29.03.2020р. у розмірі 1152,6 грн. /а.с. 169/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020р. у справі №160/12865/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у цій справі /а.с. 172/, та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 12.05.2020р. /а.с. 173/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб повідомлено учасників справи /а.с. 174,175,176/. Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги вважає що судом першої інстанції було повно з`ясовано усі обставини справи та постановлено обґрунтоване рішення, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 27.01.2020р. у даній справі залишити без змін /а.с. 177-179/. Станом на 12.05.21020р. від учасників цієї справи будь-яких заперечень щодо апеляційного розгляду цієї справи в порядку письмового провадження до суду не надходило. Під час розгляду цієї адміністративної справи, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 2015р. мешкала у м. Кривому Розі, 09.02.2001р. перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 26.03.2001р. /а.с. 49/ та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкав в м. Кривому Розі, з 13.07.2003р. перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 06.10.2003р. /а.с. 50/, у листопаді 2015р. вони виїхали з України на постійне місце проживання до держави Ізраїль, і зараз мешкають у м. ОСОБА_4 , Ізраїль, зазначені обставини не заперечувались представниками учасників справи під час її розгляду судом. Відповідачем підтверджено, що у листопаді 2015р. позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю і їм відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на підставі поданих ними письмових заяв, пенсію виплачено за 6 місяців наперед перед виїздом по 30.04.2016р. включно, з 01.11.2015р. позивачів знято з обліку в управлінні Пенсійного фонду України у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. 28.10.2019р. позивачі через свого представника ОСОБА_3 звернулися до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та відновлення виплати пенсії за віком з 01.11.2015р. /а.с. 51-53/. Листом Покровського відділу обслуговування громадян у м. Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.11.2019р. №7985/К-09 позивачам відмовлено у поновленні виплати пенсії /а.с. 60-62/. Підставою для відмови стало те, що надані документів для поновлення раніше призначеної пенсії, не підтверджують місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як це передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому поновлення раніше призначеної пенсії неможливе. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. за №25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000р. закони, правові акти або окремі положення визнанні за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першою інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачі мають право на відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачам у поновленні раніше призначеної пенсії, про зобов`язання відповідача здійснити поновлення та виплату пенсії позивачам з дати їх звернення з відповідною заявою до органу пенсійного фонду - з 28.10.2019р.; звернув до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць. Щодо вимог позивачів про зобов`язання провести виплату пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів, колегія судів вважає зазначити наступне. Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно - правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст.2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що підстави для перерахування /нарахування позивачам індексації та компенсації з 01.11.2015р. відсутні, оскільки позивачам з моменту їх виїзду за межі України до часу прийняття судом рішення у цій справі пенсія не нараховувалась і відповідно індексація пенсії та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати неможлива у зв`язку з відсутністю нарахування пенсії у цей період. З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачами позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у поновленні та виплаті пенсії, про зобов`язання поновити та виплатити пенсії за віком, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано норми матеріального та процесуального права до правовідносин, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про часткове задоволення позовних вимог, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 27.01.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі. На підставі викладеного, керуючись ст. 311,315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №160/12865/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Повний текст складено 12.05.2020р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко