Постанова 4873 № 910/8428/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" квітня 2020 р. Справа№ 910/8428/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Грека Б.М. Сотнікова С.В. за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В. представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/8428/18 (суддя Омельченко Л.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/8428/18, серед іншого, задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у справі правонаступника; залучено ОСОБА_1 в якості правонаступника ПАТ "Банк національний кредит" у справі № 910/8428/18 про банкрутство ТОВ "Укрщеббуд" в частині кредиторських вимог на суму 27 251 353,76 грн. за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №24Ф/2010/05-588/2-1 від 06.12.2010 року; визнано ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ "Укрщеббуд" на суму 12 846, 32 грн., з яких 3 842,00 грн. - перша черга, 9004,32 грн. - третя черга. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року в частині визнання ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ "Укрщеббуд" на суму 9 004,32 грн., які включені до третьої черги, та прийняти у відповідній частині нове рішення, яким відмовити ГУ ДФС у Київській області у визнанні кредиторських вимог на суму 9 004,32 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. За твердженням скаржника, судом не застосовано положення Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню під час розгляду кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/8428/18 залишено без руху у зв`язку з неподанням документів, які підтверджують відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів боржнику та кредиторам у справі та встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10 днів з дня отримання відповідної ухвали. Вказану ухвалу суду від 24.02.2020 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.02.2020 року. 06.03.2020 року, згідно відомостей зазначених на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали суду від 24.02.2020 року подано докази направлення апеляційної скарги боржнику та кредиторам у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/8428/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 02.04.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ ДФС у Київській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін з огляду на помилковість, на думку податкового органу, доводів скаржника щодо спливу строку позовної давності за Податковим кодексом України, оскільки в даному випадку під час розгляду заяви з кредиторськими вимогами слід керуватись положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якого позовна давність не застосовується. У зв`язку із встановленням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року на усій території України карантину з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року та враховуючи лист Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20, яким рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на зазначений період, ухвалою суду від 19.03.2020 року повідомлено учасників провадження у справі №910/8428/18, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/8428/18, призначене на 02.04.2020 року, не відбудеться. Ухвалою суду від 13.04.2020 року призначено розгляд справи №910/8428/18 на 30.04.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020 для розгляду справи №910/8428/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Грек Б.М. Ухвалою суду від 28.04.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/8428/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року. Представник ГУ ДПС України у Хмельницькій області в судове засідання 30.04.2020 року не з`явився, надіславши до його початку клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 30.04.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції у даній справі - скасуванню в частині визнання ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ "Укрщеббуд" з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви ГУ ДФС у Київській області про визнання кредитором боржника на суму 9004,32 грн., виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство). Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з визнанням ГУ ДФС у Київській області кредитором боржника, то у відповідності до ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині. В інший частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8428/18 про банкрутство ТОВ "Укрщеббуд", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 18.07.2018 року на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Реверука П.К. Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 19.12.2018 року у даній справі визнано низку кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Укрщеббуд". Постановою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 року у справі №910/8428/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року, серед іншого, ТОВ "Укрщеббуд" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Реверука П.К. Постановою Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.09.2019 року постанову господарського суду міста Києва від 16.10.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року у справі №910/8428/18 скасовано, справу № 910/8428/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію розпорядження майном боржника Таким чином, справа по банкрутство ТОВ "Укрщеббуд" перебуває на стадії розпорядження майном боржника. 19.03.2019 року від ГУ ДФС у Київській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в якій податковий орган зазначає про наявність у ТОВ "Укрщеббуд" податкової заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у сумі 9 004,32 грн. Як встановлено судом та вбачається із поданої заяви, вказана заборгованість виникла у зв`язку з самостійно задекларованими зобов`язаннями шляхом подачі до контролюючого органу декларації з плати на землю від 20.02.2015 року №9019151561 на суму 15 422,33 грн. (термін сплати 30.01.2016). При цьому, станом на 31.12.2015 року у ТОВ "Укрщеббуд" обліковувалась переплата в сумі 6 418,00 грн. Отже, заборгованість ТОВ "Укрщеббуд" по земельному податку з юридичних осіб з урахуванням переплати складає 9 004,32 грн. На підтвердження вказаних вимог ГУ ДФС у Київській області до заяви про визнання кредитором боржника було надано копію довіреності представника заявника, копію податкової декларації з плати за землю від 20.02.2015 року, копію інтегрованої картки платника податку, довідку-розрахунок податкового боргу від 12.02.2019 року, довідку від 12.02.2019 року про наявність податкового боргу, докази направлення кредиторської заяви сторонам у справі. Крім того, заявником для залучення до матеріалів справи було надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі - платіжне доручення № 2330 від 23.04.2019 року на суму 3 842,00 грн. Згідно наявного у справі повідомлення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Реверука П.К. № 02-63/41 від 29.11.2019 року про результати розгляду грошових вимог ГУ ДФС у Київській області, останнім заявлені вимоги відхилено, оскільки вказана заборгованість є безнадійною та підлягає списанню з причин спливу 1095 денного строку з дня її виникнення. За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/8428/18, серед іншого, визнано ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ "Укрщеббуд" на суму 12 846, 32 грн., з яких 3 842,00 грн. - перша черга, 9004,32 грн. - третя черга. Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована обґрунтованістю поданої заяви та її документальним підтвердженням. Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для скасування вказаної ухвали в даній частині з огляду на таке. В силу положень ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства,

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до п.п. а) п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Згідно п. 101.1. ст. 101 ПК України списанню підлягає податковий борг, в тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном „безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3. п. 101.2. ст. 101 ПК України). Пунктом 101.5. ст. 101 ПК України встановлено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Відповідно до пункту 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Приписами пункту 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 923/1092/16). Колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує, якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. ст. 102 ПК України). Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року по справі №807/2097/16 №К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. На підтвердження наведеної вище позиції Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року у справі №813/4430/16 зазначив, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Вищенаведена правова позиція щодо застосування зазначених положень законодавства при розгляді грошових вимог податкового органу викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі № 925/1242/15, від 19.09.2019 року у справі №910/11620/18, від 17.04.2019 року у справі №43/75-15/7-б та, відповідно, врахована судом під час перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/8428/18. Як було зазначено вище, заявлені вимоги виникли у зв`язку з самостійно задекларованими зобов`язаннями шляхом подачі до контролюючого органу декларації з плати на землю від 20.02.2015 року №9019151561 на суму 15 422,33 грн. (термін сплати 30.01.2016) Разом з тим, з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство податковий орган звернувся лише 19.03.2019 року, тобто після спливу визначеного ст. 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов`язання. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу апелянт не заперечує факт спливу 1095 денного строку з дня виникнення заборгованості, однак вважає, що Кодекс України з процедур банкрутства не ставить визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в залежність від пропуску строку позовної давності по податковим зобов`язанням. Вказані доводи скаржника судом відхиляються, оскільки зміст ст.ст. 14, 101, 102 ПК України свідчить про те, що податкове законодавство в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган списати будь-який податковий борг, якщо з моменту настання строку його сплати минув 1095 календарний день. При цьому, строк давності податкового боргу не можна ототожнювати із строком позовної давності, оскільки строк давності податкового боргу є строком існування відповідного податкового зобов`язання, а його збіг унеможливлює вжиття будь-яких заходів з його погашення та має своїм наслідком його списання. Натомість, строк позовної давності є строком, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, і збіг цього строку не зумовлює припинення відповідного зобов`язання. Таким чином, податковим законодавством встановлено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно (в силу закону), на відміну від визначеної ст. 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України. Судова колегія зазначає, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №925/1165/16). Однак, суд першої інстанції вищенаведених обставин не врахував та при прийнятті оскаржуваного судового рішення не здійснив правовий аналіз поданих кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області на відповідність їх вимогам ст. 102 Податкового кодексу України, як грошовим вимогам, які виникли з податкових зобов`язань боржника та заявлені контролюючим органом в справі про банкрутство, як наслідок дійшов помилкових висновків про наявність підстав для їх задоволення та включення до реєстру вимог кредиторів боржника. Враховуючи встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення, скасування ухвали господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/8428/18 в частині визнання ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ "Укрщеббуд" на суму 9 004,32 грн. та прийняття в скасованій частині нового рішення про відмову у задоволені вказаної заяви. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Кодексом України з процедур банкрутства та Податковим кодексом України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/8428/18 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/8428/18 в частині визнання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області кредитором ТОВ "Укрщеббуд" скасувати.

3. Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ГУ ДФС у Київській області про визнання кредитором боржника на суму 9004,32 грн. відмовити.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5. Справу повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови підписано 14.05.2020 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.М. Грек С.В. Сотніков