Постанова 4813 № 522/1792/19

Номер провадження: 22-ц/813/3707/20 Номер справи місцевого суду: 522/1792/19 Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.05.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Колеснікова Г.Я., Ващенко Л.Г., за участю секретаря Чепрас А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2019 року у складі судді Шенцевої О.П. в с т а н о в и в: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання припиненою з 14 вересня 2018 року іпотеку за договором іпотеки від 25.12.2007, який укладено між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , в забезпечення боргових зобов`язань ТОВ «Альянс-юг», визначених умовами кредитного договору №44/07ю, який укладено 20.12.2007 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Альянс-юг». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2018 по справі №2/125-09-5564 про визнання ТОВ «Альянс-юг» банкрутом, юридичну особу ТОВ «Альянс-юг» припинено, а вимоги, які залишились не задоволеними за недостатністю майна ТОВ «Альянс-юг», вирішено судом вважати погашеними. Після чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №15561170014008068 про припинення юридичної особи ТОВ «Альянс-юг». Також позивач зазначає, що 31.08.2017 Приморським районним судом м. Одеси відкрито провадження по цивільній справі №522/13822/15-ц за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 22.06.2017 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у зазначеній вище справі в задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено в повному обсязі. Рішення Приморського районного суду м. Одеси набрало законної сили 02.07.2017. На думку позивача, відмова у задоволені позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що іпотекоутримувач не звернув стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно. Тому позивач вважає, що іпотека за Договором іпотеки від 25.12.2007 в забезпечення боргових зобов`язань ТОВ «Альянс-юг» має бути припиненою з 14 вересня 2018 року (з дня припинення юридичної особи ТОВ «Альянс-юг»). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2019 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким визнати припиненою з 01 листопада 2018 року іпотеку за договором іпотеки від 25.12.2007, який укладено між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , в забезпечення боргових зобов`язань ТОВ «Альянс-юг», визначених умовами кредитного договору №44/07ю, який укладено 20.12.2007 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Альянс-юг». Апеляційна скарга обґрунтована тим, що новим кредитором за кредитним договором №44/07ю від 20.12.2007, внаслідок відступлення прав вимоги, за умови передачі первісним кредитором новому кредитору документів, які засвідчують права вимоги та його обсяг, став ОСОБА_2 . Висновки, до яких дійшов суд першої інстанції, на підставі позицій Верховного суду України, не враховують особливостей правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи, тобто тієї спеціальної домовленості між іпотекодавцем і кредитором, яка встановлена умовами договору іпотеки. Суд не звернув уваги на те, що сторони договору іпотеки у цій справі встановили однією з підстав припинення іпотеки саме припинення дії кредитного договору, а не припинення зобов`язання позичальника, забезпеченого іпотекою. Іпотека, відповідно до п.п.6.2.1 договору іпотеки, припинилась цілком і повністю в момент припинення дії кредитного договору, який припинив свою дію з моменту внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення позичальника, тобто з 01.11.2018. У судове засідання 05.05.2020 учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. 20.12.2007 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Альянс-юг» було укладено кредитний договір №44/07ю. 25.12.2007 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 17.10.2017 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором №44/07ю від 20.12.2007. 13.02.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором №44/07ю від 20.12.2007. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 06.07.2010 у справі № 2-1911/10 задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», з ОСОБА_1 стягнено грошову суму у розмірі 1406118,34 грн. 22.06.2017 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/13822/15-ц у задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2018 по справі №2/125-09-5564 затверджено звіти ліквідатора ТОВ «Альянс-юг». 01.11.2018 ТОВ «Альянс-юг» припинено, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. ОСОБА_2 18.04.2018 подав до Малиновського районного суду м. Одеси заяву про заміну сторони виконавчого провадження, у зв`язку з набуттям права вимоги до ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 10.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року скасовано; ухвалено нове рішення; у позові Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Юг» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 44/07ю відмовлено. Судом було зазначено, що позивач обрав спосіб захисту своїх прав, який не передбачений законом. Відповідно до ч.5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою. Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою. Згідно з ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про Іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання. Відповідно до ч.5 ст. 3 ЗУ "Про Іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекоутримувач має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про Іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. Відповідно до ч.1 ст. 17 ЗУ "Про Іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 33 ЗУ "Про Іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекоутримувач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2017 у справі №522/13822/15-ц, на яке посилається позивач, у зверненні стягнення на предмет іпотеки відмовлено саме з причин стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі №2-1911/10 від 06.07.2010 з метою недопустимості подвійного стягнення заборгованості. Однак, постановою Верховного Суду від 10.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року скасовано; ухвалено нове рішення; у позові Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Юг» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 44/07ю відмовлено. Як вірно встановлено судом першої інстанції, правова позиція Верховного Суду, наведена в постанові від 13.03.2018 у справі №910/8698/17, передбачає, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави (іпотеки), укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником, якщо до цього заставодержателем (іпотекодержателем) було реалізовано його право на звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно. Однак, крім того, у постанові зазначено, що суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності жодного рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення боргу з позивача, з посиланням на судові рішення у справі №903/1/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Адже звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки саме є одним зі способів реалізації іпотекодержателем свого права, передбаченого ст. 590 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про іпотеку". У зв`язку з наведеним, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо неможливості прийняття до уваги посилання позивача на те, що відмова у задоволені позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що іпотекоутримувач не звернув стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно. Відповідно, правомірним є висновок місцевого суду відносно того, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником. При цьому, апеляційний суд не може взяти до уваги доводи скаржника, що сторони договору іпотеки встановили однією з підстав припинення іпотеки припинення дії кредитного договору, що передбачено п.п.6.2.1 договору іпотеки від 25.12.2007, оскільки дія кредитного договору від 20.12.2007 відповідно до його п.4.5 припиняється після повного погашення заборгованості позичальника. Більш того, ще до припинення позичальника, тобто до 01.11.2018, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зверталося з позовами до ОСОБА_1 про стягнення 1406118,34 грн та про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто питання щодо необхідності ОСОБА_1 забезпечити виконання зобов`язання за кредитним договором вирішувалося до припинення позичальника, а тому немає підстав визнавати іпотеку припиненою. Отже, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 14.05.2020. Головуючий: Судді: