Постанова 4857 № 500/2700/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2700/19 пров. № А/857/3375/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання Джули В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 500/2700/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Шульгач М.П., час ухвалення рішення 05.02.2020 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 06.02.2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA 403000/2019/002008/2 від 26.09.2019 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.07.2019 року Позивач придбав автомобіль - GMC, Acadia, ідентифікаційний номер: 1 НОМЕР_1 , - календарний рік випуску: 2015, вартістю 1998 доларів США, згідно з рахунком-фактурою А2285990-8497. 24.09.2019 року його представником ТОВ Рімексон (декларантом) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію UA403030.2019.017405 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 2398 доларів США. Митну вартість транспортного засобу визначено за ціною договору (вартість операції). До даної митної декларації були подані усі необхідні документи для здійснення митного оформлення. 26.09.2019 року відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UA 403000/2019/002008/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним 6 методом у розмірі 7162,00 доларів США. З таким рішенням Позивач не згідний, оскільки ним надані документи, що повністю підтверджують заявлену вартість 2398 доларів США. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 500/2700/19позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час митного оформлення позивачем автомобіля GMC, Acadia, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , - календарний рік випуску: 2015, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. Згідно рахунку фактури № А2285990-8497 вартість автомобіля GMC, Acadia, ідентифікаційний номер: 1 НОМЕР_1 , - календарний рік випуску: 2015 становить 1998 доларів США. Декларантом до митного оформлення було подано платіжне доручення в призначенні якого відсутнє посилання на рахунок-фактуру №А2285990-8497 від 20.07.2019, однак наявне посилання на інвойс, який до митного оформлення поданий не був. Тобто, в даному платіжному документі міститься посилання на інший рахунок фактуру, а тому неможливо встановити, яку суму коштів було сплачено позивачем за вищевказаний транспортний засіб. Тому посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів. Під час митного оформлення інспектором опрацьовується наявна цінова політика з центральних баз даних. Згідно спрацювання ризику 105-2 проаналізована цінова політика становила 7162,00 доларів США. Як наслідок за основу коригування митної вартості було взято вартість з даних системи аналізу і управління ризиками (АСАУР). Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції дослідив документи, які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості. Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 500/2700/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що документи були надані в формі оригіналу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс) № А2285990-8497 від 20.07.2019. Рахунок-фактура (інвойс) А2285990-8497 від 20.07.2019 містить всі необхідні дані продавця і покупця, інформацію щодо ціни, підписи сторін, печатку продавця та інформацію про оплату. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів UA 403000/2019/002008/2 від 26.09.2019 року винесене Тернопільською митницею ДФС є протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству поскільки воно є необґрунтоване. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 20.07.2019 року ОСОБА_1 придбав автомобіль - GMC, Acadia, ідентифікаційний номер: 1 НОМЕР_1 , - календарний рік випуску: 2015, вартістю 1998 доларів США, згідно з рахунком-фактурою А2285990-8497. 24.09.2019 року його представником ТОВ Рімексон (декларантом) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію UA403030.2019.017405 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 2398 доларів США. Митну вартість транспортного засобу визначено за ціною договору (вартість операції). До вказаної митної декларації декларантом долучено наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) А2285990-8497 від 20.07.2019, Декларація про походження товару (Declaration of origin) BV 449121від 05.07.2019, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 20.09.2019, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 05.07.2019, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 23.09.2019, Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 415/19 від 23.09.2019, Внутрішній договір (контракт) доручення НОА 241120 від 19.09.2019. Договір про надання послуг митного брокера T3-1374 від 19.09.2019, Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні 001495921 від 02.02.2018, Інші некласифіковані документи 23.09.2019-109 від 23.09.2019, Інші некласифіковані документи сайт autoaction.іо від 24.09.2019, Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 190610002 від 19.09.2019, Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 190610002 від 24.09.2019, Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FK 744285 від 11.01.2018. Додатково були представлені рахунок виставлений покупцем (компанією з США) для покупця позивача ОСОБА_1 де вказані реквізити для оплати за товар, платіжний документ з Приват Банку про переказ (оплату) коштів за товар, автомобіль, квитанція (підтвердження) про отримання оплати коштів за товар. 26.09.2019 року відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № UA 403000/2019/002008/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним 6 методом у розмірі 7162,00 доларів США. При цьому вказавши в Рішенні, що Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару який імпортується у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: КТЗ був придбаний та ввозився на митну територію України посередником, згідно Довіреності датованої 19.09.2019 року, проте купівля- продаж даного товару здійснено 20.07.2019, тобто без законних на те підстав; в призначенні платіжного документу відсутнє посилання на рахунок-фактуру №А2285990-8497 від 20.07.2019, однак наявне посилання на інвойс, який до митного оформлення поданий не був; виявлено невідповідності інформації зазначеній в рахунку-фактурі та довідці про транспортні витрати щодо вартості витрат на транспортування; не подано копії митної декларації країни відправлення. У митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч. З ст. 53 МК України копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 7 162 дол. США. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України. Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України. Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України. Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу. При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як вбачається із матеріалів справи, відомості підтверджені документально та наявні необхідна складова митної вартості - ціна ТЗ. Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень колегія суддів встановила, що митну вартість було відкориговано до 7162 дол. США на підставі спрацювання автоматизованої системи управління ризиками АСАУР, проте пояснень чому така вартість і нащо посилався інспектор при визначені даної ціни апелянтом не надано. Відповідно до поданих позивачем документів вбачається, що вартість обрахована та заявлена декларантом згідно рахунку-фактури (інвойс) А2285990-8497 від 20.07.2019, за яким вартість автомобіля GMC, Acadia, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 НОМЕР_1 , - календарний рік випуску: 2015, становить 1998 доларів США. Також в матеріалах справи наявні інші документи які підтверджують вартість вказаного автомобіля, зокрема рахунок виставлений покупцем (компанією з США) для покупця позивача ОСОБА_1 де вказані реквізити для оплати за товар, платіжний документ з Приват Банку про переказ (оплату) коштів за товар, автомобіль, квитанція (підтвердження) про отримання оплати коштів за товар. Посилання апелянта на те, що платіжне доручення не підтверджує вартість транспортного засобу GMC, Acadia, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , - календарний рік випуску: 2015, спростовується наявними у справі документами. Колегія суддів звертає увагу на те, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, на що правильно вказали суди. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів UA 403000/2019/002008/2 від 26.09.2019 року винесене Тернопільською митницею ДФС є протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 500/2700/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 14.05.2020 року