Постанова 4857 № 500/1547/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1547/19 пров. № 857/11778/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Луців І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Костової Наталії Зіновіївни на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, ухвалене суддею Мартиць О.І. у м. Тернополі о 14:38, повний текст якого складений 03 жовтня 2019 року, у справі № 500/1547/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного значення, - ВСТАНОВИВ: 02 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Тернопільської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000852/2 від 04.06.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/000480. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено за основним методом та до декларації додано необхідні документи на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Позивач не заперечує права митних органів на здійснення контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак вказує, що такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене тощо. Вказує, що наявність у митного органу обгрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких можуть усунути сумніви у їх достовірності. Вважає, що зазначення в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості про наявність відповідних сумнівів у зв`язку з тим, що за інформацією, яка знаходиться на загально доступних Інтернет-ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену без зазначення конкретних джерел інформації та самої інформації не може вважатись конкретними обставинами, які викликали відповідні сумніви щодо заявленої митної вартості, а відтак слугувати обгрунтованою підставою вчинення всіх наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Позивач зазначає, що рахунок, який подано декларантом для митного оформлення містить усі необхідні реквізити, що дають можливість ідентифікувати товар, особу продавця та покупця, містить відомості про вартість, за якою продано цей товар, а також містить підтвердження розрахунку за товар в готівковій формі. За таких обставин, вважає вимоги митного органу надати банківські платіжні документи та документи, що підтверджують рух коштів від покупця до продавця безпідставними та необґрунтованими, як і твердження про непідтвердження достовірності рахунку у зв`язку із відсутністю у ньому підпису покупця. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача адвокат Костова Наталія Зіновіївна оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40 ДЕ №UА403010/2019/008747, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар "автомобіль легковий, що був у використанні; марка: FORD; модель: FOCUS; ідентифікаційний номер транспортного засобу: WF06ХХGСС6ЕА24528; тип кузова: універсал; колір: сірий; тип двигуна: дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1560 куб.см; потужність: 85 кВт; календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення: 2014; колісна формула: 4x2; загальна кількість місць:

5. Торговельна марка: FORD. Виробник: FORD. Країна виробництва: США (US)". Одержувач товару - ОСОБА_1 (графа 8 митної декларації). Для митного оформлення відповідачу було подано, зокрема, такі документи: - рахунок-фактура (інвойс) №19050058 від 23.05.2019; - декларація про походження товару EL364840 від 29.08.2014; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/35757 від 25.05.2019; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 29.08.2014; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 23.05.2019; - договір про надання послуг митного брокера №0605/2019 від 06.05.2019; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держаними органами №4152047 від 25.05.2019; - паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НЮ НОМЕР_2 від 30.08.2005; - інші некласифіковані документи - квитанція №0.0.1364205837.1 від 24.05.2019; - інші некласифіковані документи - квитанція №0.0.1367619653.1 від 29.05.2019; - інші некласифіковані документи - сертифікат відповідності №UА.008.70323-19 від 27.05.2019; - митна декларація країни відправлення №19DЕ260706889550Е5 від 24.05.2019; - паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України ЕS293474 від 26.09.2014. Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (надалі - АСМО "Інспектор") було згенеровано форми митного контролю: "103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також, АСМО "Інспектор" посадову особу підрозділу митного оформлення проінформовано про можливе заниження митної вартості товару та визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: WF06XXGCC6EA24528, валюта - EUR, вартість - 6800,00". Відповідно до профілів ризику згенерованих АСАУР та розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 №24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено запит №921 від 29.05.2019 щодо правильності визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання. 29.05.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару." Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. Судом встановлено та не заперечується позивачем, що уповноваженою особою декларанта ні до митного оформлення, ні на вимогу інспектора не було подано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товару. Крім того, листом від 04.06.2019 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що при поданні вантажно-митної декларації було надано весь пакет документів, що підтверджують заявлену вартість по даному транспортному засобу. 04.06.2019 Тернопільською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UА403000/2019/000852/2 у зв`язку з тим, що декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість, на вимогу митного органу декларантом не надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно із вимогами частин другої, третьої Митного кодексу України (а.с.11). 04.06.2019 Тернорільською митницею ДФС відповідно сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00480 (а.с.12). Зі змісту карки відмови, підставами для її формування є неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до вимог розділу X МК України імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом сплати до Державного бюджету обов`язкових платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідно до рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 04.06.2019 №UA403000/2019/000852/2. Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000852/2 від 04.06.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/000480 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (Пункт 2 частини шостої статті 54 МК України). Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Орган доходів і зборів зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом. Відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну транспортного засобу було перевірено надані до митної декларації №UА403010/2019/008747 від 29.05.2019 документи. При цьому, зазначена митна вартість товару не визнана митним органом. Відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару, що зумовило направлення декларанту електронного повідомлення про надання додаткових документів на підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Підставою для виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості товару декларантом слугувало неподання декларантом документів, підтверджуючих сплату коштів за транспортнй засіб згідно заявленої митної вартості. Встановлено, що операція купівлі-продажу імпортованого транспортного засобу проводилась між фізичною особою: ОСОБА_3 та юридичною особою: Automobile Wagner GmbH, яка зобов`язана вести бухгалтерський облік всіх здійснених нею операцій. Таким чином, здійснена позивачем сплата по виставленому фірмою Automobile Wagner GmbH рахунку №19050058 від 23.05.2019 за придбаний транспортний засіб мала б бути підтверджена квитанцією про оплату, фіскальним чеком або іншим платіжним документом. Однак, будь-які платіжні документи, які б підтверджували факт сплати позивачем коштів за придбаний транспортний засіб, як до митного оформлення, так і на вимогу митниці не були подані. Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України. За таких обставин, суд вважає, що відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена в повному обсязі. Щодо обгрунтованості підстав неможливості застосування митним органом при визначенні митної вартості автомобіля попередніх п`яти методів колегія суддів зазначає наступне. Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Судом встановлено, що декларантом були надані органу доходів і зборів документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, однак їх зміст не підтвержував заявлену митну вартість ввізного товару та на вимогу митного органу додаткових документів декларантом не надано. Так, за змістом пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що у зв`язку з наявнісю умов, визначених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у митного органу були наявні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, не подано інформації про рух коштів від покупця до продавця, для страхування (якщо здійснювалось) страхових документів. В рахунку-фактурі відсутній підпис покупця, що не дає змоги підтвердити його достовірність. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено електронне повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України - висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2. 106-2 "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: WF06XXGCC6EA24528, валюта - EUR, вартість - 6800,00", що на момент подання декларації становить 8355,1747 швейцарських франків". Також зі змісту рішення слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом, доведення інформації про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст.55 та Главою 4 Митного кодексу України. На підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ (спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України) встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, тому митну вартість визнано на рівні 6800 Євро. Факт виявлення відповідачем різниці у вартості подібного товару, що раніше проходив митне оформлення, підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з бази ЄАІС ДМСУ (а.с.33). Тобто, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту (метод 1) та необхідності визначення митної вартості товару за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Також у спірному рішенні зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, висновок про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту з підстав ненадання декларантом позивача документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, та про застосування при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу за резервним методом колегія суддів вважає правомірним. Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000852/2 від 04.06.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного значення№UA403000/2019/000480 є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Костової Наталії Зіновіївни залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 500/1547/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 21.01.2020 по 03.02.2020 у відпустці постанова складена в повному обсязі 04.02.2020.