Постанова 4855 № 580/52/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/52/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА Іменем України 14 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці позивача на рівні 80% грошового утримання суді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 08.08.2018, зарахувавши до стажу, який дає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді Придніпровського районного суду м. Черкаси і судді господарського суду Черкаської області, також половину строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого у період з 01.09.1991 по 29.06.1996 - 2 роки 5 місяців, роботу на прокурорських посадах у період з 21.11.1996 по 01.11.1999 - 2 роки 11 місяців 10 днів; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 08.08.2018 до моменту здійснення перерахунку. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для зарахування спірного стажу та перерахунку довічного грошового утримання судді відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у період: з 01.09.1991 по 29.06.1996 навчалась у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого; з 21.11.1996 по 01.11.1999 працювала на прокурорських посадах; з 01.11.1999 по 17.12.2001 була призначена на посаду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси; з 18.12.2001 була призначена на посаду судді господарського суду Черкаської області та 26.07.2018 рішенням Вищої ради правосуддя №2419/0/15-18 звільнена у відставку з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. У подальшому позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та з 08.08.2018 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 80% суддівської винагороди за стаж роботи на посаді судді з 01.11.1999 по 07.08.2018. У січні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просила зарахувати до стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 08.08.2018, зарахувавши до стажу, який дає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді Придніпровського районного суду м. Черкаси і судді господарського суду Черкаської області, також половину строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого у період з 01.09.1991 по 29.06.1996 - 2 роки 5 місяців, роботу на прокурорських посадах у період з 21.11.1996 по 01.11.1999 - 2 роки 11 місяців 10 днів. У відповідь на вказане звернення листами від 26.02.2019 №42/П-10 та від 21.12.2019 №42/П-10 позивача повідомлено про відсутність підстав для такого перерахунку з посиланням на те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено відповідно до чинного законодавства, а твердження позивача щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 88% заробітної плати не відповідає нормам чинного законодавства України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці належить враховувати, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого у період з 01.09.1991 по 29.06.1996 - 2 роки 5 місяців, роботу на прокурорських посадах у період з 21.11.1996 по 01.11.1999 - 2 роки 11 місяців 10 днів. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. На час виникнення спірних правовідносин, право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці визначав Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Як зазначалося, з 08.08.2018 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до абзацу другого пункту 25 розділу XII Закону № 1402-VIII. Згідно наведеного пункту право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. При призначенні щомісячного довічного грошового утримання відповідачем було враховано стаж роботи позивача на посаді судді у 18 років 9 місяців і 8 днів. При цьому, за зверненням позивача відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді половину строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого у період з 01.09.1991 по 29.06.1996 - 2 роки 5 місяців, та роботу на прокурорських посадах у період з 21.11.1996 по 01.11.1999 - 2 роки 11 місяців 10 днів. За загальним правилом, визначеним статтею 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, відповідно до пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, оскільки позивача призначено на посаду судді 01.11.1999, то для визначення її стажу роботи відповідно до пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII підлягають застосуванню норми, що діяли на час такого призначення. Так, періоди, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, станом на 01.11.1999 визначали Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII) та Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 № 584/95 (далі - Указ № 584/95). Зазначені нормативні акти, не зважаючи на втрату ними чинності на час призначення позивачу щомісячного грошового утримання, підлягають застосуванню, як зазначалося, в силу вимог чинного пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII. Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України <…> зараховується також час роботи <…> на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах <…>; За таких обставин, оскільки позивач має стаж безпосередньої роботи на посаді судді більше 10 років, то до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується також час роботи на посадах прокурорів та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постановах від від 10.04.2019 у справі №766/14821/16-а, від 31.10.2019 у справі №766/17221/16-а, від 07.11.2019 у справі №727/4435/17 та ін. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці належить враховувати, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого у період з 01.09.1991 по 29.06.1996 - 2 роки 5 місяців, роботу на прокурорських посадах у період з 21.11.1996 по 01.11.1999 - 2 роки 11 місяців 10 днів. Отже позивач мав право на отримання грошового утримання у розмірі 88% грошового утримання судді, оскільки його стаж роботи на посаді суддів з урахуванням встановлених вище обставин, перевищує 24 повні роки. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Доводи відповідача про втручання суду у його дискреційні повноваження колегія суддів відхиляє, оскільки у межах спірних правовідносин відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання та стажу роботи позивача на посаді судді. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача та період задоволення позовних вимог відповідач в апеляційній скарзі не заперечив, а тому суд апеляційної інстанції в силу вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не перевіряє. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов