Постанова 4854 № 420/40959/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40959/25 перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р., повний текст судового рішення складено 16.02.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН : ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі №155250007772 від 30.10.2025 року про перерахунок, ОСОБА_1 , пенсії в частині призначення пенсії, вид пенсії - довічне утримання судді, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 50%; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди починаючи з 03.10.2025 року - довічно. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Вищої ради правосуддя від 02.10.2025 року № 2039/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у відставку. Згідно частини першої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Проте, при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період її навчання та роботи адвокатом не був зарахований, що призвело до зменшення відсоткового значення при обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250007772 від 30.10.2025 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії в частині не зарахування до її стажу судді половини строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова (з 1 вересня 1978 року до 01 липня 1983 рік), а саме: 2 роки 5 місяців та три роки роботи в галузі права, а саме :три роки з періоду роботи членом адвокатського об`єднання Одеська обласна колегія адвокатів - 14.03.1997 18.08.2006. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 періоди роботи ОСОБА_1 : половини строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова (з 1 вересня 1978 року до 01 липня 1983 рік), а саме: 2 роки 5 місяців та три роки роботи в галузі права, а саме: три роки з періоду роботи членом адвокатського об`єднання Одеська обласна колегія адвокатів - 14.03.1997 18.08.2006. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди, починаючи з 03.10.2025 року, з урахуванням здійснених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 02 жовтня 2025 року, загальний стаж роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 24 роки 7 місяців 4 дні. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що з набранням чинності Законом №1402, який визначив, що грошове утримання суддям виплачується з розрахунку 50% від суддівської винагороди, у Головного управління відсутні правові підстави для його обчислення Позивачу на будь-яких інших умовах. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 працювала на посаді судді Роздільнянського районного суду Одеської області. Рішенням Вищої ради правосудця від 02.10.2025 року № 2039/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у відставку у зв`язку з поданням заяви про відставку. У рішенні Вищої ради правосудця від 02.10.2025 року № 2039/0/15-25 зазначено, що станом на 2 жовтня 2025 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 24 роки 7 місяців 4 дні. Відповідно до наданого Роздільнянським районним судом Одеської області розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у відставці становить 47 років 00 місяців 2 дні, із них: навчання за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова 01.09.1978 01.07.1983 4 роки 10 місяців 1 день; член Кіровоградської обласної колегії адвокатів 01.08.1983 12.03.1997 13 років 7 місяців 12 дні; член адвокатського об`єднання Одеська обласна колегія адвокатів - 14.03.1997 18.08.2006 9 років 5 місяців 5 дні; суддя Роздільнянського районного суду Одеської області 19.08.2006 02.10.2025 19 років 1 місяць 14 дні. Позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просив здійснити перехід на пенсію за іншим Законом (щомісячне довічне грошове утримання). Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області №155250007772 від 30.10.2025 року Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі - про перерахунок пенсії, позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання на підставі ЗУ Про судоустрій і статус судців у розмірі 50% суддівської винагороди, з урахуванням страхового стажу (повного) 46 років 6 місяців 11 днів, у тому числі: судді 19 років 1 місяць 12 дні, яка згідно з довідки складає 94590,00 грн, з 03.10.2025 року по 26.11.2025 року у розмірі 47295,00 грн, з 27.11.2025 року - довічно у розмірі 47295,00 грн (надалі спірне рішення). Отже, законність винесення спірного рішення в частині визначення стажу судді та відсоткового розміру довічного грошового утримання є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України Про судоустрій і статус суддів, яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій - виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (y справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо). Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 1402-VIII). Відповідно до положень статті 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у ч. 3 ст. 142 Закону № 1402, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування його стажу роботи. Згідно із статтею 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. До набрання чинності Законом № 1402 дані правовідносини регулювались Законом України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862 кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно із статтею 1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів від 10.07.1995 № 584/95 (далі - Указ Президента України № 584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді від 03.09.2005 № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби. Так, враховуючи зміст положень абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402, стаж роботи судді, призначеного на посаду до набрання чинності цим Законом, має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення. Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а та від 15.11.2021 у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Отже, до стажу роботи судді, який дає позивачці право на звільнення у відставку та призначення довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню половина строку навчання, що становить 2 роки 5 місяців. Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону України від 5 серпня 2018 року) установлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз зазначеної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв`язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Саме такий правовий висновок викладено в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону України від 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на день призначення на посаду судді, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Так, згідно із записами у трудовій книжці позивачки після здобуття вищої юридичної освіти та до призначення на посаду судді вона обіймала посади: з 4 серпня 1982 року до 26 лютого 1984 року - нотаріуса Котовської районної нотаріальної контори; з 3 березня 1984 року до 20 серпня 1987 року юрисконсульта Арцизького автотранспортного підприємства; з 24 серпня 1987 року до 8 листопада 2002 року члена адвокатського об`єднання Одеська обласна колегія адвокатів. Отже, на день призначення на посаду судді позивачка мала стаж роботи в галузі права понад 3 роки. Отже, до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, належить врахувати додатково три роки роботи у галузі права. Відповідно до наданого Роздільнянським районним судом Одеської області розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у відставці становить 47 років 00 місяців 2 дні, із них: навчання за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова 01.09.1978 01.07.1983 4 роки 10 місяців 1 день; член Кіровоградської обласної колегії адвокатів 01.08.1983 12.03.1997 13 років 7 місяців 12 дні; член адвокатського об`єднання Одеська обласна колегія адвокатів - 14.03.1997 18.08.2006 9 років 5 місяців 5 дні; суддя Роздільнянського районного суду Одеської області 19.08.2006 02.10.2025 19 років 1 місяць 14 дні. При цьому, суд першої інстанції доцільно зауважив, що згідно з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанови від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 31.10.2019 у справі № 766/17221/16-а, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі № 420/1987/21, від 08.09.2022 у справі № 380/10696/21), стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Відтак з урахуванням того, що стаж роботи позивачки на посаді судді на час відставки становив більше 10 років, то до стажу роботи, який дає право на одержання довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою навчання 2 роки 5 місяців, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді 3 роки. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головне управлінням ПФУ в Чернівецькій області при проведенні розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, порушило вимоги ст. 19 Конституції України та ст.ст. 137, 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, п.34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону Про судоустрій і статус суддів та протиправно не зарахувало позивачці до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою навчання 2 роки 5 місяців, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді 3 роки, а Головне управління ПФУ в Одеській області протиправно відмовило позивачці щодо визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до вимог чинного законодавства та не провело перерахунок розміру призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, чим порушило вимоги ст. 19 Конституції України та ст.ст. 137, 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів п.34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994. При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 262, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/40959/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча-суддя Г.П. Казанчук Суддя Ю.М. Градовський Суддя О.В. Єщенко